Факт смерті обвинуваченого у скоєнні теракту під Верховною Радою у 2015-му – Ігоря Гуменюка – досі не підтверджено, триває експертиза. 

Про це заявив прокурор під час засідання Шевченківського райсуду Києва 14-го серпня. 

29-річного добровольця батальйону «Січ» Ігоря Гуменюка звинувачують у створенні терористичної організації, носінні зброї без дозволу і у опорі працівникові правоохоронного органу. Він провів у СІЗО 8 років за цими звинуваченнями: з моменту затримання і до загибелі. 

Як відомо, 31-го серпня 2015-го року під стінами парламенту сталися сутички після того, як Рада підтримала у першому читанні зміни до Конституції щодо децентралізації. Законопроєкт, зокрема, пропонував розширити повноваження місцевих громад. Крім того, він визначав «особливості місцевого самоврядування» на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. «За» проголосувало 265 парламентарів.

В цей час під Радою відбувся мітинг, під час якого було кинуто бойову гранату. Від вибуху загинули четверо нацгвардійців, ще близько 150 осіб отримали поранення.

Того дня затримали близько 30 мітингарів. Серед них був і Гуменюк. 

Обвинувачений загинув

Після одного із чергових засідань у справі, 5-го липня 2023-го, в будівлі Шевченківського райсуду Києва пролунав вибух, внаслідок якого Гуменюк загинув. Слідство вважає, що обвинувачений намагався втекти з-під варти. 

Батько Гуменюка – Володимир – після цих подій оприлюднив звернення до голови держави Володимира Зеленського з вимогою розібратися у тому, що сталося. 

Невдовзі після цього Володимир Гуменюк написав, що відповіді на його звернення не отримав. І сам звернувся із заявою до ДБР. 

Проте вже 29-го липня цього року Державне бюро розслідувань повідомило про підозру п’ятьом правоохоронцям через вибухи у Шевченківському районному суді Києва. Троє працівників СІЗО підозрюються у службовій недбалості, в двоє військовослужбовців Нацгвардії підозрюються у порушенні статутних правил вартової служби. 

У ДБР також вважають, що Гуменюк тривалий час готувався до втечі з-під варти. Спільники передавали йому до слідчого ізолятора вибухівку невеликими частинами під виглядом ліків. Чоловік нібито кустарно виготовив так званий «пояс шахіда» та кілька саморобних вибухових пристроїв. Він планував підірвати їх у приміщенні суду та втекти, використовуючи паніку.

Правоохоронці встановили, що під час перебування в СІЗО та перевезення підозрюваного до суду відповідальні посадовці ДУ «Київський слідчий ізолятора» та Нацгвардії не проводили його особистий обшук та не перевіряли речі. У камері, де утримувався чоловік, було виявлено залишки двох вибухових речовин, зокрема гексогену. Вони ідентичні тим, що були використані у приміщенні суду.

Факт смерті не встановлено

14-го серпня адвокат Олександр Свиридовський просив відкласти судовий розгляд до отримання судом підтвердження смерті його підзахисного Гуменюка.  

«КПК передбачає, що у разі смерті обвинуваченого підстава продовження розгляду – необхідність реабілітації обвинуваченого. У суду немає зараз жодного доказу про те, що обвинувачений помер. Суд не має жодних повноважень продовжити розгляд зараз», – сказав він  

За його словами, від родичів не надходило заяв про бажання або небажання продовження розгляду. 

Прокурор також наголосив, що факт смерті не підтверджено. 

«Участь обвинуваченого є обовʼязковою в судовому засіданні. На теперішній день у нас не підтверджений факт смерті Гуменюка», – зауважив він. 

Суд погодився відкласти слухання до отримання даних молекулярно-генетичної експертизи. 

Гуменюка не відпускали на війну 

Прокурор після засідання відмовився спілкуватись із журналісткою та не захотів представитись. 

Тоді як захисник Свиридовський у коментарі Watchers повідомив: є ймовірність, що суд закриє справу. 

«Повинно бути свідоцтво про смерть, якого немає, тому що не встановлено, що це Гуменюк. Виявлено було труп і там понівечено дуже обличчя, і його не можна впізнати. І щоб визначити це [це Ігор Гуменюк чи ні], призначили експертизу», – розповів він. 

За його словами, після підтвердження факту смерті суд може закрити справу. Але, якщо близькі родичі захочуть, то можуть звернутися із заявою про те, що бажають з метою реабілітації Гуменюка продовжити судовий розгляд. 

«Він постійно подавав прохання, що хоче на війну. Але його не відпускали. Якщо почитати його характеристики, то він: дисциплінований, боєць, який зарекомендував себе. Чому було не відпустити?», – поділився адвокат.  

Суть обвинувачення

За даними слідства, Гуменюк негативно сприйняв ідею децентралізації України та надання особливого статусу тимчасово окупованим територіям Донецької та Луганської областей. 

Він дізнався, що Верховною Радою України 31-го серпня 2015-го року запланований розгляд законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади. Аби привернути увагу громадськості та  вплинути на народних депутатів він, на думку прокуратури, вирішив діяти.

Як йдеться в обвинувальному акті, Гуменюк обрав знаряддям вчинення злочину оборонні осколкові гранати РГО. 

Так, приблизно о 13:00, Гуменюк та Крайняк зустрілись на Майдані Незалежності. З 13:30 по 13:45 вони уже були біля будівлі ВРУ. О 13:45, вважає слідство, Гуменюк висмикнув запобіжну чеку з гранати та кинув її у бік адмінбудівлі, чим вчинив терористичний акт.

Слідство стверджує, що Крайняк того дня маскував дії Гуменюка, кидаючи димові шашки, а Гуменюк, під прикриттям створеної димової завіси, привів у бойове положення та кинув у бік Верховної Ради України гранату, від вибуху якої четверо осіб загинуло, ще четверо – отримали тяжкі тілесні ушкодження, десять осіб – середньої тяжкості, і ще 10 – отримали легкі ушкодження. 

Після цього, йдеться в тексті обвинувачення, Гуменюк пішов до станції метро «Арсенальна», де його зупинили працівники лінійного управління в метрополітені та запросили до кімнати міліції у вестибюлі метро. Під час огляду рюкзака у нього виявили предмет, схожий на гранату. Це, на думку слідства, спровокувало його на опір працівникам міліції. 

Хід розгляду

Справу щодо подій під Верховною Радою у 2015-му, коли під стінами будівлі було підірвано гранату, розділили на два провадження: «тероризм» (обвинувачені – Ігор Гуменюк та Сергій Крайняк) та «масові заворушення» (де обвинуваченими вважаються: Сергій Бойко, Віктор Бурлик, Костянтин Василець, Гліб Громов, Сергій Кіншин, Володимир Райф, Ігор Сабій, Юрій Сиротюк, Богдан Тицький, Артем Фурманюк, Максим Дескат, Едуард Леонов, Олексій Логвін, Ігор Швайка, Ігор Плохий). 

Обвинувальний акт щодо Ігоря Гуменюка та Сергія Крайняка надійшов до розгляду по суті у Шевченківський райсуд Києва у 2016-му році. 

На підготовчому засіданні захисники просили повернути документ прокуратурі. Вони вказали: там не викладено фактичні обставини та не сформульовано обвинувачення в частині настання наслідків в результаті дії вибуху для 144 осіб, які отримали тілесні ушкодження та визнані потерпілими. Не зазначено також від яких дій обвинувачених наступили наслідки. І суд погодився, але чоловіків залишив під вартою.

Невдовзі, того ж року,прокуратура скерувала виправлений обвинувальний акт, який було призначено до розгляду судом присяжних. 

На початку 2018-го представники потерпілих наполягали проводити слухання у закритому режимі через те, що родини потерпілих начебто отримують погрози від присутніх у залі засідань вільних слухачів. Суд погодився. Захист двох обвинувачених хотів оскаржити дане рішення, проте апеляція Києва відмовила навіть у відкритті провадження. 

Шевченківський суд Києва вже 22-го травня 2020-го року змінив запобіжний захід Сергію Крайняку. Цей запобіжний потім не встигли продовжити. Але чоловік приходив на усі засідання. Після початку великої війни він мобілізувався, тому провадження щодо нього виділено та призупинено. 

Тоді як Гуменюка суд відмовлявся відпускати з-під варти. В одній з ухвал щодо продовження тримання в СІЗО суд написав: «..суд не виключає, що саме участь ОСОБА_12 у бойових діях під час проведення антитерористичної операції на сході України, та отриманий останнім досвід щодо застосування зброї різного виду та призначення, зумовило обрання способу вчинення інкримінованих обвинуваченому дій, час та місце їх вчинення, з метою досягнення масовості жертв і дестабілізації суспільно-політичної обстановки».  

В подальшому суд вирішив проводити відеотрансляції засідань у цій справі на порталі судової влади. Так, 4-го лютого 2022-го, з технічних причин трансляцію організувати не вдалося і суд повернувся до відкритого розгляду справи.  

Вже 10-го листопада 2022-го суд увільнив одну з присяжних від виконання обов’язків присяжного у зв`язку із досягненням віку у 65 років. Ще одного присяжного увільнили через проходження військової служби за призовом.

Відтак судовий розгляд довелося розпочати спочатку. Впродовж цього часу Гуменюк був під вартою. 

Крайняк виграв в ЄСПЛ

16-го лютого 2023-го року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення на користь Сергія Крайняка. 

Він скаржився на:

• надмірну тривалість утримання його під вартою під час досудового розслідування;
• на відсутність безсторонності судді;
• на відсутність ефективного права на відшкодування шкоди у зв’язку зі порушеннями його прав. 

Суд дійшов висновку: органи державної влади не виявили ретельності після закінчення розслідування справи, відтак констатував порушення пункту 3 статті 5 Конвенції. [Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту “c” пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження]. 

Розглянувши скаргу щодо безсторонності судді, ЄСПЛ зазначив: у цій справі суддя сам задовольнив заяву заявника про відвід, однак сумніви Крайняка слід було розглянути до того, як суддя постановив ухвали про продовження строку тримання його під вартою. Отже, ЄСПЛ констатував і порушення пункту 4 статті 5 Конвенції. [Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним].

Щодо скарги на відсутність права на відшкодування шкоди у зв’язку зі стверджуваними порушеннями Європейський суд, посилаючись на свою практику у справах проти України, констатував порушення пункту 5 статті 5 Конвенції. [Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування].

Скаргу Крайняка за пунктом 1 статті 5 Конвенції [Кожен має право на свободу та особисту недоторканність] Європейський суд відхилив як неприйнятну, оскільки вона була подана поза межами встановленого шестимісячного строку.

Суд вирішив, що встановлення порушення само собою становить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, якої зазнав заявник. Тому ухвалив: упродовж трьох місяців Україна повинна сплатити Крайняку 8 євро.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.