Суддя Шевченківського райсуд Києва Євген Мартинов у середу, 3-го січня, визнав винуватим у низці злочинів, в тому числі воєнних, «коменданта» донецької катівні «Ізоляція» на прізвисько «Палич» – Дениса Куликовського.
Йому присудили 15 років тюрми.
Катівню «Ізоляція» росіяни створили для утримання військовополонених та цивільних осіб, їх тортур, жорстоких «допитів», а також для залякування та тиску.
За даним слідства, з жовтня 2014 року по лютий 2018 року «комендант» Куликовський організовував обмеження свободи щонайменше 22 потерпілих – і це лише ті випадки, які змогли задокументувати українські слідчі.
До цих людей застосовували фізичне та психічне насильство, катували, імітували розстріл. Окупанти били їх палицями по різних частинах тіла, використовували для тортур електричний струм. Утримували полонених в нелюдських умовах: без їжі, води та медичної допомоги.
«Куликовський катував ув’язнених прямо в сусідній камері, що біля нас. Коли це відбувалося — людина сильно кричить. І перші кілька камер він змушував співати радянські пісні, зокрема, “Вставай страна огромная” — щоб наступні камери, як він сам це пояснював, не чули криків тих, кого катують. Як тільки починали співати пісні відразу всі розуміли — привезли нову людину і її почали катувати», — розповідав колишній вʼязень катівні Станіслав Асєєв в інтервʼю.
Нині 22 людини, щодо яких вдалось задокументувати знущання в “Ізоляції”, мають статус потерпілих у кримінальній справі щодо Куликовського.
Закритий розгляд і вирок
Слухання в суді проводились у закритому режимі, без участі ЗМІ та вільних слухачів. На цьому наполягав захист підсудного, мотивуючи тим, що у матеріалах є відомості, розголошення яких може принижувати гідність осіб. Однак потерпілі хотіли відкритих слухань через високий суспільний інтерес до цієї справи.
Офіс генерального прокурора та потерпілі наполягали на увʼязненні Дениса Куликовського строком на 15 років. Тоді як адвокат підсудного просив виправдання.
Проте вердиктом суду констатовано: винуватий.

Суддя Мартинов визнав Куликовського винуватим за всіма предʼявленими звинуваченнями, окрім пункту про утримання та переховування людини, вчиненого з метою експлуатації з використанням примусу (ч. 2 ст. 149 ККУ). За цією статтею його виправдано. Відтак, його визнано винним за такими пунктами обвинувачення:
- Участі у створенні терористичної організації, (ч.1 ст. 258-3 ККУ);
- Створенні не передбачених законами України воєнізованих формувань або участь у їх діяльності (ч. 1 ст. 260 ККУ);
- Порушенні законів та звичаїв війни, яке виявилось у жорстокому поводженні з цивільним населенням (ч. 1 ст. 438 КК України).
Суд також частково приєднав до строку невідбуте Куликовським покарання за вироком Червоногвардійського райсуду міста Макіївка від січня 2013 року. Там Куликовського визнали винуватим у зловживанні владою або службовим становищем, шахрайстві та пропозиції, обіцянки та наданні неправомірної вигоди службовій особі.
Таким чином за сукупністю злочинів Куликовський отримав 15 років тюрми з конфіскацією всього майна.
Підсудний залишиться під вартою до набрання вироком законної сили, тобто до рішення апеляційного суду.
Денис Куликовський 3-го січня у Шевченківському райсуді Києва
Куди подівся один з пунктів обвинувачення
В Офісі генпрокурора, коментуючи для Watchers виправдання по одному пункту звинувачення, пояснили виправдання по одному з пунктів тим, що діяння, які стосувались цієї частини обвинувачення віднесли до злочину, передбаченого іншою статтею: «При винесенні вироку суд врахував діяння керівника катівні, кваліфіковані досудовим розслідуванням як ст. 149 ККУ, та визнав їх такими, що підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 438 ККУ. А саме – суд визнав його винним у причетності до незаконного утримання у застінках катівні «Ізоляція» 22-ох потерпілих цивільних осіб, застосуванні як самим засудженим, так і за його наказами іншими учасниками НЗФ фізичного та психічного насильства до них, катування, у тому числі у вигляді імітації розстрілу», – повідомили у прес-службі Офісу Генпрокурора
Відбуде менше призначеного покарання
Суддя-спікер Шевченківського суду – Марина Антонюк – додала: один день попереднього ув’язнення зараховуватиметься підсудному за два дні позбавлення волі. А строк покарання рахуватимуть з листопада 2021 року.
«Особі зараховується у строк відбування покарання час перебування під вартою на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Оскільки злочини були вчинені під час дії так званого «закону Савченко», тому його положення застосовуються до цієї особи», – пояснила вона.
Часткова компенсація потерпілим
Двоє потерпілих заявили цивільні позови про стягнення з обвинуваченого спричиненої моральної шкоди в розмірі 1 000 000 та 100 000 гривень. Однак суд задовольнив їх частково, стягнувши з обвинуваченого на користь двох потерпілих: 400 000 та 95 000 гривень.

Після оголошення вироку конвой одразу вивів Куликовського із зали суду, тому поставити йому запитання журналістам не вдалося. Враховуючи, що в суд не прийшов і його захисник із центру безоплатної правової допомоги, то позицію захисту ЗМІ також не дізнались.
До затримання спокійно жив у Києві два роки
Представник потерпілого Станіслава Асєєва – Олег Горбачов – зазначив: з 2014 року Куликовський співпрацював з окупантами.
«І став під час цих подій комендантом катівні. Це тривало по 2018 рік. Потім він перетинав російсько-український кордон. Яким чином він виїжджав і з ким він співпрацював – це питання до СБУ, я такими відомостями не володію. У 2019 році Куликовський уже був на території Києва. Два роки тут був. В суді він казав, що було співробітництво у нього з розвідувальними органами нашими. Однак жодних прізвищ не називав», – розповів він.
За його словами, Станіслав Асєєв дізнався від своїх джерел про те, що Куликовський у Києві. Потім контактував з журналістом Христо Грозєвим із Bellingcat, які надавали допомогу у пошуках.
«Вони встановили, де саме знаходиться Куликовський. Після того, як про це публічно почали казати, то було проведено затримання», – додав Горбачов.
«Тут краще задавати питання посадовим особам СБУ, чому так відбувалось, що він 2 роки був на волі. Ми маємо те, що маємо. Якби не суспільний резонанс, я не знаю, як би завершилась ця справа. Не потрібно забувати, що цей воєнний злочинець міг вільно пересуватися територією нашої столиці», – акцентував адвокат.
Денис Куликовський не визнавав своєї вини впродовж судового розгляду.
«Його позиція різнилась. Оскільки на стадії запобіжного заходу, у Маріуполі в суді, він навіть визнавав свою вину і каявся. Але вже тут, у Києві, він все заперечував. Він казав, що нічого не робив [з потерпілими]», – зазначив Олег Горбачов.
Посправник Куликовського втік, суд саботує оголошення в розшук
Посправника Куликовського – Євгена Бражникова теж мали судити в Києві.
Він – колишній в’язень «Ізоляції». Але йому нині інкримінують жорстоке поводження з військовополоненими та сприяння діяльності терористичної організації. Ситуація пояснюється тим, що комендантару Ізоляції залучила його, як місцевого симпатика окупантів, до знущання над іншими вʼязнями, аби виконував “брудну роботу”.
«Куликовський перетинався з Євгеном Бражниковим. Він давав йому вказівки катувати Стаса Асєєва. Він [Бражников] також назвав свого куратора на прізвисько «Ленін» (за даними «Радіо Свобода» – Василь Євдокимов)», – пояснив Горбачов.
За його словами, Євген Бражников підпорядковувався Куликовському та виконував його вказівки в «Ізоляції».
Справа Бражникова знаходиться в Оболонському суді, проте – «на паузі».
Як ми писали раніше, ще 20-го вересня 2021-го року Бражников авіасполученням перетнув державний кордон України у напрямку Франції. Там він звернувся за отриманням статусу біженця.
Прокурор ще у 2021-му році подав до Оболонського райсуду Києва клопотання про оголошення Бражникова у міжнародний розшук та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Проте ці клопотання досі не розглянуті судом.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.


