Минулого тижня Деснянський районний суд Києва визнав охоронця поліклініки Вадима Мошкіна винуватим у залишенні в небезпеці людей, що призвело до їх загибелі і присудив йому покарання – 4 роки позбавлення волі. Поруч з медичною установою у 2023-му році, при відбитті ракетного удару рф загинуло троє цивільних, які не змогли потрапити у сховище. 

Свідки підтвердили, що сховище в поліклініці було закритим у день трагедії, і засвідчили, що це було уже не вперше. Захист охоронця ж наполягав: приміщення, обладнане у поліклініці, нібито не є укриттям через аварійний стан та відсутність комфортних умов, хоча його внесено до списку затверджених укриттів Деснянського району столиці. 

Вадим Мошкін під час свого допиту в суді не визнав своєї вини і стверджував, що не був зобовʼязаний відкривати центральний вхід до поліклініки на чергуванні, навіть під час повітряної тривоги. Прокуратура натомість надала суду як доказ наказ директора медичної установи, в якому йдеться: відповідальність за відкриття підвальних приміщень покладено на чергового охоронця. 

У цьому матеріалі Watchers зібрав аргументи сторін та зібрані докази, надані у суді першої інстанції та підсумовує вирок у справі.

Трагедія очима обвинувачення і підсудного

Прокуратура доводила в суді, що 1-го червня 2023-го року, з 2:49 до 3:10, Мошкін не відчиняв вхідні двері до підвального приміщення поліклініки, яке відноситься до найпростішого укриття. Таким чином він поставив потерпілих, які чекали зовні, у небезпечний для життя стан. 

В ніч трагедії Мошкін чув віддалено сигнал тривоги, ходив по коридору.  Потім взяв ключі, глянув, що людей перед дверима не було. Після цього пішов відкрити сховище, увімкнув там світло, почув стук, одразу пішов відкривати двері головного входу і пролунав вибух. Він казав, що у нього не вистачило часу на те, щоб відчинити двері, оскільки загалом він мав 3-4 хвилини на все. Вадим Мошкін також переконував, що не спав на роботі.

Як було організовано роботу укриття

Під час допиту в суді Мошкін не визнав свою вину. Він заявив, що укриття у лікарні було організовано за місяць до вторгнення рф, а обладнали його з того, що було. Всередині не було ані води, ані вогнегасників, ані аптечок. Туалет в підвалі працював, але був у занедбаному стані.  

До цього укриття можна було потрапити через центральний вхід до поліклініки, або через два запасних входи – з вулиці. Мошкін казав, що ключ від запасних входів певний час був у мешканців. На цьому наполягала і дружина Мошкіна під час допиту в суді, адже вона працює охоронцем у тій же поліклініці. Вона також заявила, що їм не давали розпоряджень тримати відкритими вхідні двері до поліклініки на зміні. 

Захисник Мошкіна своєю чергою звертав увагу на пункт 2.15 посадової інструкції охоронців про те, що «під час чергування в неробочий час вони зобовʼязуються не допускати проходження на територію обʼєкту сторонніх осіб». За його словами, він мав тільки наглядати за порядком, відповідати за збереження майна, вмикати та вимикати світло. Потім хтось із людей, які приходили до укриття, загубив ключ, і від Мошкіна почали вимагати відкривати сховище. Мошкін каже, що відкривав вхідні двері в медичну установу в залежності від явки людей, тоді як тримати двері постійно відкритими вказівок від керівництва не отримував. 

Свідки, яких допитували в суді, підтвердили: у ніч трагедії двері  медичної установи було зачинено. Одна з жінок, яка живе неподалік, в суді зауважувала, що до трагедії були інші випадки, коли укриття – центральний вхід в поліклініку – було закрите.  

Свідки були одностайні в тому, що укриття могло врятувати життя навіть попри відсутність комфортабельних умов. 

Свідки: укриття могло врятувати

Тоді як сторона захисту доводила суду, що приміщення не було укриттям за усіма параметрами. Адвокат Мошкіна переконував, що його підзахисного не можна звинувачувати у недопуску людей в укриття, оскільки приміщення, на його думку, не є укриттям через поганий стан: відсутність води, їжі, ліків і туалету. 

Згідно наказу директора, охоронець мав відкривати укриття на чергуванні

В суді дослідили і письмові докази. Серед них був звіт служби з надзвичайних ситуацій. У документі вказано: уламки ракети впали на відкриту територію у дворі поліклініки.

Прокуратура надала суду наказ директора поліклініки № 301, згідно якого відповідальність за своєчасне відкриття підвальних приміщень підприємства покладено на чергового охоронця будівлі (навіть під час повітряної тривоги). 

Суд дослідив також посадову інструкцію охоронця цієї медичної установи. Відповідно до розділу 4, охоронець повинен знати методичні, нормативні та інші керівні документи з питань організації та здійснення своєї роботи, накази, постанови, розпорядження директора підприємства, що стосуються його діяльності. Тобто, про свій обов’язок відчиняти двері згідно наказу 301 охоронець повинен був знати, оскільки це є умовою його роботи.

Проте захисник Мошкіна звернув увагу суду, що на цьому наказі немає підпису обвинуваченого про те, що він з ним ознайомлений. 

В суді вивчили і перелік приміщень для тимчасово укриття населення в Деснянському районі Києва, серед яких, у розділі «найпростіше укриття», вказано поліклініку, біля якої сталася трагедія. 

Вирок суду: винуватий

Суддя Дмитро Шмигельський визнав охоронця поліклініки Вадима Мошкіна винуватим, призначивши йому покарання – 4 роки позбавлення волі.

Суд також зарахував в строк відбуття покарання термін попереднього ув’язнення Мошкіна: з 1-го червня 2023-го року до 29-го червня 2023-го. Тобто один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі. 

«Суд оцінює доводи сторони захисту стосовно невинуватості Мошкіна через відсутність покладання на останнього обов`язків по відчиненню вхідних дверей до укриття у приміщенні КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» та непридатність вказаного укриття для виконання функцій захисту населення, оскільки такі доводи повністю спростовуються матеріалами справи та не знайшли підтвердження у ході судового розгляду», – йдеться у тексті вироку. 

Апеляційне оскарження

Вадиму Мошкіну ухвалили вирок за залишення в небезпеці, яке спричинило смерть особи або інші тяжкі наслідки (ч.3 ст. 135 ККУ). Максимальне покарання, передбачене цією статтею, складає 8 років позбавлення волі.  

Втім, ухвалений охоронцю поліклініки вирок у вигляді чотирирічного увʼязнення, набирає законної сили лише після рішення апеляції Києва. Сторони можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів. 

Титульне фото: Вадим Мошкін (праворуч) зі своїм адвокатом Андрієм Остапенко на одному із засідань у Деснянському райсуді Києва