У Мощуні на Київщині відбулась одна з головних битв української армії з окупантами часів Великої війни, завдяки якій загарбників вдалось не допустити до Києва. Втім, росіяни майже зрівняли із землею затишне передмістя, перетворивши його на руїни.
На той момент головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний розповідав, що воїни 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців стримали там російську навалу. Вже 21-го березня 2022 року Мощун звільнили від росіян.
Горенку, яка розташована у безпосередній близькості до Києва, росіяни знищували цілеспрямовано, в тому числі із «Градів». У Міноборони показували відео, як селище виглядало після боїв.
За даними Київської обласної військової адміністрації, у Горенці та Мощуні на Київщині повністю зруйновано внаслідок російської агресії 202 і 252 об’єкти житлової інфраструктури.
Ми відвідали Горенку та Мощун наприкінці червня 2022 та поспілкувалися з місцевими жителями, деякі з яких уже тоді взялися до роботи з відновлення власних осель, не чекаючи допомоги від держави.
Горенка: розбомблений курорт
Селище Горенка розташоване всього у 27-ми кілометрах від Києва. До Великої війни в селищі проживало приблизно 5,3 тисячі осіб. З перших днів повномасштабного вторгнення армії окупантів населений пункт опинився під обстрілами росіян.
Дорогою до Горенки повертаємо з основної траси у напрямку селища і в око одразу впадає понівечена російськими ракетами пилорама. Довкола – суцільне згарище, замість колись працюючого підприємства – купа зруйнованого устаткування.


Проте на терасі бачимо двох чоловіків, які активно працюють. Вони кажуть, що треба повертатись до звичного ритму життя: відновлювати підприємство та заробляти гроші. Вони почуваються бадьоро та виглядають цілеспрямовано. Згодом розповідають: їх будинки в селі зазнали хоч і не критичних, але все ж пошкоджень.

Неможливо не помітити вже на в’їзді до селища, що фактично кожен житловий будинок тут постраждав від нальотів окупантів.

Йдучи дорогою углиб села зустрічаємо господарів, які вправно працюють у одній з пошкоджених домівок.

Місцева жителька пані Ніна зараз мешкає у котельні поруч із зруйнованим будинком. На подвір’ї нас зустрічає її пес, гарчить до чужих – захищає власницю від небезпеки. Собака також зазнав травм після прильоту російської ракети.

«Я в погребі жила якийсь час, але це ж незручно. Вилазити звідти і заходити назад. Але було дуже гучно. І дуже страшно», – пригадує вона початок вторгнення росії. На початку березня 2022-го року Ніна поїхала в евакуацію. А коли повернулась, – побачила понівечений будинок, в якому встояли самі стіни, тоді як вікна вигоріли повністю. Всередині нічого не вціліло. Нині там пусто.
На вулиці бачимо розбитий посуд та залишки побутових предметів.

Жінка розповідає, що прихистила родича та сусіда, чий будинок згорів вщент. Йому облаштували на вулиці спальне місце, огороджене ковдрами та дошками. За словами Ніни, він щиро радий доброті власників.

«Він приїхав і не думав, що така ситуація буде. Було чому тут горіть. Навіть посуд займався від горіння, немає зараз вже нічого», – каже жінка. Їжу вони готують на електроплитці, оскільки газу та води немає.
Син Ніни подав документи на відновлення зруйнованого майна. Але, як каже жінка, станом на червень 2022 року комісія ще навіть не приїздила. Коли буде – не відомо. Тож разом з чоловіком вони намагаються хоч якось залагодити все удвох. Кажуть, усвідомлюють, що чекати відновлення майна доведеться довго.
Довідково. До складу комісії для огляду пошкодженого входять фахівці з вищою освітою у галузі «Будівництво та архітектура» та уповноважені представники власника або балансоутримувача об’єкта.
Після перевірки об’єкта комісія створює акт обстеження будинку/квартири. В разі значних пошкоджень органи місцевого самоврядування залучають експертів та складають звіт з технічного обстеження, куди входить висновок щодо можливості подальшої експлуатації будівлі.
У селищі є і багатоквартирні будинки. Два з них – п’ятиповерхові, в одному – 60 квартир, у другому – 45. Перший будинок майже зруйнований. Тут у людей немає ані світла, ані газу, ані навіть води.





Втім, після звільнення Київщини сюди почали повертатись люди попри відсутність усіх зручностей. Волонтери привозять жителям технічну воду та гарячі обіди, тоді як у дворі будинку облаштована імпровізована кухня. Бачимо тут посуд, маленьку плитку та відро з картоплею.
Навпроти входу в будинок висить інформаційна дошка, де є дитячі малюнки, вірші та нагадування про те, що 24-го лютого росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.

Мешканки цього багатоквартирного будинку – Людмила і Діна – розповідають: прагнуть жити тут, у себе вдома, попри аварійну небезпеку. Жінки були в евакуації, але все ж повернулись. Обидві сподіваються, що будинок збережуть і не будуть зносити.


Сергій пригадує: поки точились бої – всі ховались у підвалі цієї багатоповерхівки, аж поки 8-го березня у будинок не влучила ворожа бомба. Загиблих, на щастя, не було. Він зазначає, що нині будинок виглядає «більш менш добре», оскільки до розбору завалів на стінах дому висіли шматки зруйнованих пралок та іншого домашнього приладдя.

Державна прикордонна служба повідомляла, що окупанти знищили 77% території Горенки.
Тут окупанти зруйнували інфраструктуру вартістю 2,5 млрд грн, зокрема підприємства та склади низки компаній. Про це йдеться в оцінці KSE Institute.
Замкнуті ворота до Києва: Мощун
Від Києва до Мощуна всього 30 кілометрів. Вцілілих будинків після російської навали тут не лишилося. Від декотрих з них лишився лише попіл, а на згарищах можна побачити обгорілий посуд та плити.
Збитки інфраструктури села Мощун Бучанського району на Київщині перевищують 1,1 млрд грн.

Дорога до Мощуна від Горенки пролягає крізь ліс. Обабіч дороги, яка веде до селища, – зелені дерева та хвоя, але йти до них не можна через мінну небезпеку, попередження про яку помічаємо уздовж дороги.

При в’їзді до Мощуна в око впадає будівля клубу з обгорілими дверима та дірою в стіні. Нині там видають гуманітарну допомогу мешканцям: одяг, взуття та продукти харчування.

Біля клубу зустрічаємо Катерину Андріївну, жінку похилого віку, яка показує нам наслідки дій окупантів на прикладі свого будинку. На подвір’ї вона демонструє зруйнований пожежею гараж, а також погреб, де перебула початок повномасштабного вторгнення. На початку березня 2022-го року вона поїхала в евакуацію, але все ж повернулась додому.

Каже, до нового року встигла зробити гарний ремонт у будинку, але росіяни все розбомбили. «Руський мір справився бистро», – додає вона, ледь стримуючи сльози. Пригадує, як невістка прискіпливо підбирала шпалери та плитку для кухні, у якій після вторгнення рф вціліла лише батарея.
«Було все, не бідували. А тепер.. Що тепер буде?», – питає вона наче сама до себе.


Жінка показує, де живе нині. Це маленька прибудова на території її домогосподарства. У кімнатці є ліжко, стіл, холодильник та електроплитка.

«Оце родичі подарували мені таку плітку, модну. Готую тут собі кашу чи чай. Уже в такому віці я звикла бути сама, хоча діти, звісно, приїздять. До себе кличуть. А я хочу бути у себе вдома. От і все», – додає вона.
Катерина Андріївна розповідає, що син вступив у тероборону з першого дня вторгнення окупантів. Втім, отримавши травму, повернувся.

Повертаємось до клубу, де сидять ще дві літні жінки. Кажуть, страшно згадувати пережите. Підтверджують: вцілілих хат у Мощуні немає.
«У мене, на щастя, в будинку постраждав лише дах. Тож спати місце є. А от води та світла немає», – каже бабуся Галина.
Волонтер Дмитро, який займається гуманітарною допомогою – також місцевий. Розповідає, що вкладався душею та серцем у побудову власного будинку впродовж 10-ти років, втім помешкання не вціліло.
«Житло повністю знищене, там немає взагалі ніяких умов, там руїни. А 10 років будували», – каже він.
Ідемо трохи далі від центру селища і бачимо зруйновані приватні будинки. На одному з них, який зачепило частково, майоріє український синьо-жовтий прапор – прямо у місці влучання ворожого снаряда.




На одному з парканів різнокольоровими квітами власники замалювали сліди від куль та розривів російських снарядів.

Зруйновані будинки
У Горенці повністю зруйнованими вважаються 202 об’єкти житлової інфраструктури. У Мощуні цілком зруйновані – 252 таких об’єкти. Про це йдеться у відповіді Київської обласної військової адміністрації (КОВА) на наш запит.


Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство за сильну Україну”, який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.


