Титульне фото: Вадим Мошкін (праворуч) зі своїм адвокатом у Деснянському райсуді Києва 30 січня. Фото: Аліна Кондратенко, Watchers
Деснянський райсуд Києва продовжує розглядати справу про закрите укриття в місцевій поліклініці, поруч з яким при відбитті ракетного удару загинуло троє людей, оскільки не змогли потрапити у сховище.
У цій справі підсудним є сторож Вадим Мошкін, який працював у цій поліклініці. У той день між сигналом ракетної небезпеки і “прильотом” балістики пройшло досить мало часу, за який двері він так і не відчинив. Втім раніше під час тривоги і він, і його змінники людей до підвалу впускали, хоч інструкцій, вказівок та регулюючих документів з цього приводу не мали – лише усне прохання колишнього інженера поліклініки.
Тепер суд вирішує чи можна покарати чоловіка за невиконання обов’язку, якого, судячи з показань свідків і самого обвинуваченого, на нього офіційно покладено не було.
26 березня суд допитував свідків у цій справі.
Дружина сторожа: у мешканців був ключ
На слуханні 26 березня суд допитав дружину сторожа Вадима Мошкіна – Тетяну. Вона розповіла, що нині працює сторожем у тій же поліклініці, біля якої влітку сталася трагедія. Вона працювала там і до трагедії – позмінно зі своїм чоловіком. Тетяна додала, що має з Мошкіним шістьох дітей і пʼятнадцять онуків.
«На роботі ми повинні були слідкувати строго за дверима. 12 було входів-виходів. Не опечатані були тільки [основні] вхідні двері, інші входи-виходи – було опечатано. Ключ від входу в підвальне приміщення [в укриття] – був у мешканців, які приходили до сховища і могли самостійно відкрити двері», – переконувала свідок.
Жінка додала, що приходила на роботу о 18:00 і десь до 21:00 приймала пост та перевіряла, чи зачинені двері в кабінетах. Потім перевіряла периметр, чи не увімкнене десь світло. О третій ночі вона мала проходити по поверхах і перевіряти, чи не тече вода.
Розпорядження тримати вхідні двері відкритими не було
«Ми спускались також у підвальне приміщення, де теплопункт заходиться, дивилися труби. Це те, що входило до наших посадових обовʼязків. Розпорядження тримати вхідні двері відкритими не було. Не було розпорядження пускати чи не пускати людей в нічний час. Але коли вже сталося таке, то до нас приходили люди і під час тривоги ми відкривали, бо люди стукали», – зазначила Тетяна.
За її словами, у день трагедії була не її робоча зміна.
«Я прокинулась від вибуху. А десь о 7:30 ранку тільки дізналась, що відбувся вибух у поліклініці. А коли я прийшла туди, то побачила свого чоловіка у дуже поганому стані здоровʼя. Я бачила, що він був поранений і дуже переживав. Я йому запропонувала піти до лікаря, щоб той його оглянув. Але тут прийшли поліцейські і схопили його, і відправили в СІЗО», – розповіла вона.
Адвокат Мошкіна: Чи підписували Ви та Ваш чоловік посадову інструкцію?
Мошкіна: Так
Чи знаєте Ви, що відповідно до пункту 2.15 Вашої посадової інструкції, «під час чергування в неробочий час ви зобовʼязуєтесь недопускати проходження на територію обʼєкту сторонніх осіб»?
Мошкіна: Так
Жінка заявила про те, що в укритті у поліклініці не було туалету, запасів їжі та води, комфортних умов для перебування там людей.
«Ключа [від укриття] я не давала людям, а давав попередній інженер, який давно вже перестав працювати. Але це для входу у підвальне приміщення, вхід з іншої сторони. Нам ніхто не давав вказівку відкривати підвальне приміщення під час тривоги. Інженер усно попросив нас, щоб ми на свій страх та ризик відкривали ті двері, якщо приходили люди. Приходило щоразу 30-50 чоловік, коли звучала тривога. Одному сторожу дуже тяжко було слідкувати», – наголосила Тетяна Мошкіна.
Інструктажів і вказівок не було
За її словами, всередині поліклініки висіли вказівники, що в будівлі є укриття. Тоді як на фасаді таких вказівників не було.
Вона також заявила, що ніяких інструктажів та вказівок від керівництва щодо доступу населення до укриття їм не проводили.
«Двері в підвальне приміщення були зачинені, але був ключ, наданий тим людям, які приходили постійно в укриття. Давав його інженер. Це ключі від запасного виходу (того, який з вулиці). Ті двері, які вели в укриття зсередини поліклініки, було закрито. А ключ був у реєстратурі. А реєстратура вдень вже відкривала, коли була тривога», – сказала вона.
Суддя: Чому Ви в себе не залишали ключ?
Мошкіна: При собі ніколи не носили ключ, бо він міг випасти
Суддя: Ви кажете, що ніякого документа, який би регламентував відкриття і допуск людей в укриття, у вас не було?
Мошкіна: Не було
Свідок: двері було зачинено
На слуханні 26 березня суд допитав як свідка Наталю Ворону. Жінка отримала ушкодження біля поліклініки, коли намагалася потрапити в укриття.
«Я спала, але по тривозі прокинулась, встала та побігла закривати вікно на балконі. Почула потім вибух десь далеко. І була вже майже одягнута. І побігла вниз по сходах. І пішла в сторону поліклініки. А на місці вже стояло пʼятеро людей. Вони вже смикали ці двері, вони зачинені були. Вони бігали так сильно, що в них паніка була. І я поруч з ними стала. І потім побачила як вогняні кулі летять в нашу сторону. Але ракету просто збили і стався вибух», – розповіла вона.
Про те, що було одразу після вибуху, як розказала жінка, вона майже нічого не памʼятала.
«Коли я вже відкрила очі та побачила вибиті двері і нікого не було поруч. У мене напевно був шок, і я подзвонила в поліцію. Я побачила дівчину, яка лежала на підлозі. Якийсь чоловік до мене підходив, він мене перевернув. І далі я памʼятаю лише у швидкій себе»
Вона сказала, що встигла би забігти в укриття, якби двері було відчинено.
«Щодо стану укриття..Там не комфортно, звісно, але сховатись можна. Вибору у мене не було. Бо воно поруч з моїм домом», – розповіла вона.
Входи в укриття було закрито
Прокурор Деснянської окружної прокуратури Назарій Фединяк у розмові з Watchers зазначив, що це укриття, на території поліклініки, включено до переліку укриттів, а у адміністрації є відповідні документи.
«Потерпілі намагались зайти і через центральний вхід поліклініки, і через запасні входи [в день трагедії]. Вони вибігали, вони стукали, вони перевіряли всі двері. Потерпілі, які намагались потрапити до укриття, встигли пару раз оббігти цю поліклініку, хтось залишався біля центрального входу, хтось – перевіряв запасні, [але] всюди було зачинено», – повідомив прокурор.
«Хоча мали бути в доступі для населення. Охоронець мав ключ від центральних дверей і мав змогу запустити людей. А [ці] ключі були ще під одним замком. Хоча захист висуває версію, що це був запасний ключ [під замком], а основний – нібито був при ньому [обвинуваченому] завжди», – додав він.
Після засідання в апеляції Києва, влітку 2023 року, прокурор Денис Шевченко казав Watchers, що є наказ, де вказано, що на Мошкіна покладаються обовʼязки відкривати [приміщення] під час тривоги і запускати людей.
Проте, за словами захисника Мошкіна, на цьому наказі немає підпису обвинуваченого про те, що він з ним ознайомлений.
Передісторія
У справі йдеться про події ночі проти 1 червня 2023-го року, коли під під час ракетної атаки рф у столиці загинуло троє людей, у тому числі і дитина. Мешканці намагалися потрапити до укриття поліклініки у Деснянському районі, але двері були зачинені.
Потерпілими у справі визнано шістьох осіб – родичів загиблих.
Охоронця поліклініки у Деснянському районі столиці – Вадима Мошкіна нині звинувачують у залишенні в небезпеці, яке призвело до смерті потерпілого (ч. 3 ст. 135 КК України).
Наразі він без запобіжного заходу, адже строк дії нічного домашнього арешту сплив. Запобіжний захід на час судового розгляду йому не обирали, оскільки Мошкін виконує усі обовʼязки: і приходить до суду, і зʼявляється за викликом.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.