У пʼятницю, 29-го вересня, прокуратура надала суду докази на підтвердження факту смерті Ігоря Гуменюка, який був обвинуваченим у справі теракту під Верховною радою, а цього року загинув у суді при спробі втечі. Тепер суд хоче заслухати батьків обвинуваченого, щоб прийняти рішення про те, чи закривати провадження.  Про це йшлось на черговому засіданні у справі у Шевченківському райсуді Києва, повідомляє Watchers. 

29-річного добровольця батальйону «Січ» Ігоря Гуменюка обвинувачують у теракті, що призвів до загибелі людини, носінні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу і у опорі працівникові правоохоронного органу. Він провів у СІЗО 8 років за цими звинуваченнями: з моменту затримання і до загибелі. 

Прокурор надав суду докази того, що саме Гуменюк загинув в стінах суду 5-го липня 2023-го – судово-молекулярну генетичну експертизу, у висновку якої вказано: є збіг у 99,4 %, між біологічними зразками особи, загиблої у суді і  біологічними зразками матері Ігоря Гуменюка. 

Прокурор також наголосив: видано свідоцтво про смерть. Крім того, батько Гуменюка, за його словами, приходив до прокуратури за дозволом на поховання, який йому надали. 

Через це прокурор просив про закриття справи у звʼязку зі смертю Ігоря Гуменюка. 

Суд втім вирішив: розгляд відкласти, а вказані документи – направити родичам, аби почути їх думку щодо закриття провадження. 

Наступне засідання у справі відбудеться 15-го листопада о 16:00. 

Суть обвинувачення

31-го серпня 2015-го року під стінами парламенту сталися сутички після того, як Рада підтримала у першому читанні зміни до Конституції щодо децентралізації. Законопроєкт, зокрема, пропонував розширити повноваження місцевих громад. Крім того, він визначав «особливості місцевого самоврядування» на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. «За» проголосувало 265 парламентарів.

В цей час під Радою відбувався мітинг, під час якого у бік правоохоронців було кинуто бойову гранату. Від вибуху загинули четверо нацгвардійців. 

За даними слідства, Гуменюк негативно сприйняв ідею децентралізації України та надання особливого статусу тимчасово окупованим територіям Донецької та Луганської областей. 

Він дізнався, що Рада 31-го серпня 2015-го розглядатиме законопроект про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади. Аби привернути увагу громадськості та  вплинути на народних депутатів він, на думку прокуратури, вирішив діяти.

Як йдеться в обвинувальному акті, Гуменюк обрав знаряддям вчинення злочину оборонні осколкові гранати РГО. 

Так, приблизно о 13:00, Гуменюк та Крайняк зустрілись на Майдані Незалежності. З 13:30 по 13:45 вони уже були біля будівлі ВРУ. О 13:45, вважає слідство, Гуменюк висмикнув запобіжну чеку з гранати та кинув її у бік адмінбудівлі, чим вчинив терористичний акт.

Слідство стверджує, що Крайняк того дня маскував дії Гуменюка, кидаючи димові шашки, а Гуменюк, під прикриттям створеної димової завіси, привів у бойове положення та кинув у бік Верховної Ради України гранату. 

Після цього, йдеться в тексті обвинувачення, Гуменюк пішов до станції метро «Арсенальна», де його зупинили працівники лінійного управління в метрополітені та запросили до кімнати міліції у вестибюлі метро. Під час огляду рюкзака у нього виявили предмет, схожий на гранату. Це, на думку слідства, спровокувало його на опір працівникам міліції. 

Спершу на лаві підсудних було двоє осіб: Ігор Гуменюк та Сергій Крайняк. Обвинувальний акт надійшов до розгляду по суті у Шевченківський суд у 2016-му. Проте після початку великої війни Крайняк мобілізувався, тому справу щодо нього виділено в окреме провадження та призупинено. 

Хотів воювати і спробував втекти

За словами захисника Олександра Сімридовського, Гуменюк хотів піти на війну, але його не відпускали. 

«Він постійно подавав прохання, що хоче на війну. Але його не відпускали. Якщо почитати його характеристики, то він дисциплінований, боєць, який зарекомендував себе. Чому було не відпустити?», – сказав адвокат у коментарі Watchers.  

Після одного із чергових засідань у справі, 5-го липня 2023-го, в будівлі Шевченківського райсуду Києва пролунав вибух. Згодом поліція повідомила: обвинувачений підірвав невстановлений вибуховий пристрій та зачинився у конвойному приміщенні. Пізніше представники правоохоронних органів повідомили про те, що вживають заходи для затримання обвинуваченого, яким виявився Гуменюк, а присутні журналісти – про початок штурму спецназом. Невдозі відбувся ще один вибух, після якого стало відомо про загибель Гуменюка та поранення двох поліцейських підрозділів КОРД. Слідство вважає, що обвинувачений намагався втекти з-під варти. 

Розслідування загибелі Гуменюка

Батько Гуменюка – Володимир – після цих подій оприлюднив звернення до голови держави Володимира Зеленського з вимогою розібратися у тому, що сталося. Невдовзі після цього Володимир Гуменюк написав, що відповіді на його звернення не отримав. І сам звернувся із заявою до ДБР. 

Проте вже 29-го липня цього року Державне бюро розслідувань повідомило про підозру п’ятьом правоохоронцям через вибухи у Шевченківському районному суді Києва. Троє працівників СІЗО підозрюються у службовій недбалості, в двоє військовослужбовців Нацгвардії підозрюються у порушенні статутних правил вартової служби. 

У ДБР також вважають, що Гуменюк тривалий час готувався до втечі з-під варти. Спільники передавали йому до слідчого ізолятора вибухівку невеликими частинами під виглядом ліків. Чоловік нібито кустарно виготовив так званий «пояс шахіда» та кілька саморобних вибухових пристроїв. Він планував підірвати їх у приміщенні суду та втекти, використовуючи паніку.

Правоохоронці встановили: під час перебування в СІЗО та перевезення підозрюваного до суду відповідальні посадовці ДУ «Київський слідчий ізолятора» та Нацгвардії не проводили його особистий обшук та не перевіряли речі. У камері, де утримувався чоловік, було виявлено залишки двох вибухових речовин, зокрема гексогену. Вони ідентичні тим, що були використані у приміщенні суду.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.