Солом’янський райсуд Києва 18-го березня відправив гауляйтера Димера (Київська область) Олександра Харченка за ґрати на 9 років, визнавши винуватим. 

Таке рішення ухвалила колегія суддів на чолі з Сергієм Агафоновим, інформує Watchers. 

Олександр Харченко, який був оголошений російськими загарбниками під час окупації «мером» селища Димер, спершу частково визнав себе винуватим в суді на підготовчому засіданні, проте потім передумав. 

Харченка звинувачують у колабораційний діяльності (ч. 5 ст. 111–1 Кримінального кодексу України(ККУ) та у поширенні інформації щодо переміщення Збройних Сил України (ч. 3 ст. 114–2 ККУ). Щодо нього діє запобіжний захід у вигляді арешту із альтернативою застави у 744 тисячі гривень.

Вирок та заява на обмін

Прокуратура в дебатах наполягала на 12 роках тюрми для Харченка. Тоді як захист просив повністю його виправдати. 

Суд втім визнав Харченка винуватим по всіх пунктах звинувачення та призначив остаточне покарання – 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Суд додатково позбавив його права обіймати посади у органах державної влади та місцевого самоврядування на 15 років. 

Крім того, суд зарахував у строк покарання Харченку строк його попереднього увʼязнення з розрахунку день за день, починаючи з 16 квітня 2022 року. 

Олександр Харченко, коментуючи вирок для журналістів, сказав, що подав заяву на обмін до рф. Прокурор Микола Стьопін підтвердив цю інформацію, додавши, що обвинувачений написав цю заяву ще на початку судового розгляду. 

Свідок: хотів допомогти людям

15-го березня на прохання захисту суд допитав як свідка Олександра Мельника. Це сталося на фінальній стадії розгляду перед дебатами. 

Вишгордський суд на початку березня цього року засудив його до 7 років увʼязнення. За даними слідства, він погодився на пропозицію окупантів обійняти посаду заступника голови селищної ради та директора комунального підприємства у Димерській ОТГ. Його дії кваліфікували як добровільне зайняття посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади. 

Свідок Мельник розповів 15-го березня, що з початку окупації росіянами він побачив необхідність допомагати місцевим з речами першої необхідності. 

«24-го лютого до нас зайшли російські військові. Потрібна була допомога людям в гуманітарних речах, продуктах, одязі. Це навіть не вигадаєш. А коли це окупація і у людей взагалі нічого немає, тому ми допомагали людям, чим могли. Від «Червоного хреста»», – сказав він. 

Втім, за його словами, він не був офіційним представником «Червоного хреста». А долучився до роботи ситуативно. 

«У нас не було створено ніяких адміністрацій, треба було вижити. Були бойові дії. Ті, хто був в окупації, ті розуміли», – додав він. 

Чоловік заявив, що на будівлі димерської селищної ради впродовж окупації нібито був український прапор. 

Мельник також сказав, що до обвинуваченого Харченка за допомогою зверталися місцеві жителі упродовж всього часу окупації: щодо потреби у ліках, памперсах чи продуктах. 

Дебати

Суд 15го березня також перейшов до дебатів у справі. 

Прокурор Євген Завістовський, виступаючи з промовою, просив увʼязнити Харченка на 12 років з конфіскацією усього майна. Він наполягав: його вина доведена доказами та свідченнями місцевих. 

Він звернув увагу, що допомога, яку роздавав Харченко людям під час окупації, була з рф. 

Натомість Харченко в дебатах заперечив усі висунуті звинувачення, додавши, що наявність корисливих мотивів слідство начебто не довело. 

«Придумали, написали і тепер судять», – сказав він. 

Він заперечив і те, що просив людей допомагати російським військовим. 

Захисник Харченка – Віктор Кашпур – в дебатах просив виправдати свого підзахисного. За його словами, Харченко не мав умислу нанести шкоду, а хотів допомогти людям. 

З 15-го по 30-те березня на території Димера, за його словами, був відсутній інтернет та електропостачання. 

«Ця справа мені нагадує суд за вбивство, де нема трупа», – сказав захисник. 

На його думку, немає доказів того, що була створена структура, в якій у Харченка була якась посада під час окупації.  

«Роздача продуктів та необхідних речей побутового вжитку в умовах окупації підпадає під положення Женевської Конвенції», – додав він. 

Харченко: росіяни погрожували

В останньому слові обвинувачений Харченко сказав, що винуватим себе не вважає. Він сказав, що вибору у нього не було, адже росіяни погрожували знищити будинки у разі відмови від співпраці. 

«Ми на окупованій території ставили за мету допомагати місцевим мешканцям. Нам потрібно було якось виживать. Те, що з руськими військовими ми почали роздавать гуманітарну помощь – нам таке було предложеніє, від якого ми не змогли відмовитись. Тобто вони сказали, що якщо ми не будемо з ними сотруднічать, то вони розбомблять нам будинки і создадуть умови, при яких на окупованій території буде дуже тяжко вижить. Якісь дії суспільно небезпечні чи комусь наніс шкоди.. Я не наніс. Да, роздавали гуманітарну помощь, питались якось вижить. Себе винним не вважаю», – резюмував він. 

Суть справи

За даними слідства, впродовж окупації селища (з 25-го лютого по 30-те березня) Харченко співпрацював з російськими військовими. Він був переконаний у правильності дій окупаційної влади. Саме тому він пристав на їх пропозицію стати квазімером.

А 16-го березня, коли окупанти зібрали мешканців для видачі так званої «гуманітарної допомоги», Харченко публічно назвався очільником селища перед усією громадою.

Він, за версією обвинувачення, повідомляв жителям, що добровільно посів посаду, надану окупантами. З моменту призначення здійснював адміністративні та розпорядчі функції. Харченко надавав усні накази місцевим щодо допомоги окупантам. Він проводив наради з представниками окупаційної влади для пошуку українських військових та ветеранів АТО. 

Харченко роздавав місцевим газети «Комсомольская правда» та «Красная звєзда», стверджує прокуратура, аби агітувати населення в такий спосіб до співпраці із загарбниками.

За версією прокуратури, Харченко надавав окупантам списки військових, які проживають у громаді.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.