Святошинський райсуд Києва у середу, 18-го жовтня, оголосив вирок у справі розстрілів на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року під час протестів на Майдані. Цим вироком суд присяжних  виправдав одного з підсудних, а ще чотирьох – засудив. 

Обвинуваченими у цій справі була частина бійців спецроти київського «Беркуту» (так званої «Чорної роти»). Проте на лаві підсудних особисто перебували лише Олександр Маринченко та Сергій Тамтура. Тоді як щодо ще трьох обвинувачених — Павла Аброськіна, Сергія Зінченка і Олега Янішевського — тривав заочний судовий розгляд після того, як їх ще до вироку випустили з-під варти для участі у обміні на українських полонених наприкінці 2019-го. 

Пʼятеро беркутівців з “Чорної роти” – далеко не всі, хто брав участь у розстрілі як безпосередньо так і опосередковано (віддаючи накази, підбурюючи та допомагаючи). Проте справа пʼяти беркутівців, які безпосередньо брали участь у подіях – це перша справа, в якій був завершений  детальний розгляд перебігу подій 20 лютого на вулиці Інститутській від ранку до пізньообідньої пори, коли отримав смертельне поранення останній з загиблих протестувальників. Суд розглянув детальні дані про загибель і поранення кожного з потерпілих.

Судовий розгляд у справі тривав понад 7 років. Вироку ж очікувала вся Україна, адже він мав стати важливим етапом встановлення правди та відновлення справедливості. 

Прокурори та потерпілі вимагали довічного увʼязнення для пʼятьох підсудних. Адвокати беркутівців  наполягали на виправданні. 

День вироку

Повна зала журналістів та потерпілих, які очікують 11-ої години, аби почути вирок. До оголошення лишається півгодини, всі поспіхом займають місця, хвилюючись, чи вистачить місця. 

Адвокат Ігор Варфоломєєв підʼєднується до засідання шляхом відеоконференції. Решта захисників – Олександр Горошинський та Стефан Решко – разом з двома обвинуваченими Тамтурою та Маринченком зайшли в залу за 2 хвилини до до початку засідання. Останніми заходять родичі двох присутніх обвинувачених.

Адвокат Горошинський перед початком оголошення голосно заявив: очікує справедливого вироку. Сергій Тамтура з байдужим поглядом зайняв місце за столом. Тоді як Маринченко сховався за колоною, можливо – аби його не знімали журналісти та фотокореспонденти. 

Суд присяжних вийшов з нарадчої кімнати рівно об 11:00 і, враховуючи режим воєнного стану в Україні та відповідні безпекові вимоги, оголосив лише короткий текст рішення, в якому містились дані лише про визнання винуватості чи невинуватості кожного з підсудних та призначене покарання. Мотивацію та міркування суду можна буде дізнатись лише із повного тексту рішення, яке, як зʼясувалось, виписано на 1700 сторінках тексту.

Рішення суду

Сергія Тамтуру суд виправдав повністю, визнавши його невинуватим у предʼявлених обвинуваченнях: 

• за ч. 1 статті 340 ККУ – незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій;
• за ч. 3 статті 258 ККУ – терористичний акт, який призвів до загибелі людей;
• за ч. 3 ст 365 ККУ – перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, що призвело до тяжких наслідків; 
• за ч. 2 ст 115 ККУ – умисне вбивство. 

Суд вважає не доведеним те, що у його діях є склад злочину. 

Олегу Янішевському, який нині у розшуку, суд призначив остаточне покарання у вигляді довічного позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на 3 роки. А також позбавив звання «підполковник міліції». 

Суд вважає доведеною вину Янішевського у: 

• ч. 2 ст 365 ККУ – перевищенні влади і службових повноважень;  
• ч. 2 ст 115 ККУ  – умисному вбивстві;

Також   Янішевського визнано винуватим, але звільнено від відбування покарання за: 

• ч. 1 ст 119 ККУ – вбивство через необережність;
• ст 128 ККУ – необережне тяжке тілесне ушкодження.

Разом з тим, суд визнав недоведеним у його випадку:

• ч. 1 ст 340 ККУ – незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій;
• ч. 3 ст 258 ККУ – створення терористичної групи чи терористичної організації;
• ч. 1 ст 263 ККУ – незаконне поводження зі зброєю. 

Суд визнав Павла Аброськіна, який нині у розшуку, винуватим, призначивши йому 15 років увʼязнення. 

При цьому суд зарахував йому термін попереднього увʼязнення, а саме – 11 років і 5 місяців. 

Аброськіна також  позбавили права обіймати посади у правоохоронних органах на 3 роки, і звання «сержант міліції».

Суд вважає доведеною його вину за:

• ч. 2 ст. 365 ККУ – перевищення влади і службових повноважень; 
• ч. 2 ст 115 ККУ – умисне вбивство. 

Але Аброськіна виправдано за: 

• ч. 1 ст 340 ККУ – незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій;
• ч. 3 ст. 258 ККУ – створення терористичної групи чи терористичної організації; 
• ч. 2 ст. 262 ККУ – викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем. 

Сергія Зінченка, який також у розшуку, суд заочно увʼязнив на 15 років, але зарахував йому термін попереднього увʼязнення – 11 років і 5 місяців. 

Суд вважав доведеною вину Зінченка за:

• ч. 2 ст. 365 ККУ  – перевищення влади і службових повноважень; 
• ч. 2 ст. 115 ККУ – умисне вбивство. 

Однак суд визнав його невинуватим за: 

• ч. 1 ст 340 ККУ – незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій;
• Ч. 3 ст. 258 ККУ – створення терористичної групи чи терористичної організації; 
• Ч. 2 ст. 262 ККУ – викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем.

Зінченка також позбавили права обіймати посади у правоохоронних органах на 3 роки та звання «сержант міліції».

Олександра Маринченка засуджено до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 2 роки.

Його звільнено від відбування покарання через те, що його Маринченко повністю відбув за час попереднього увʼязнення, вважає суд. В цій ситуації було застосовано так званий “Закон Савченко”, оскільки Маринченко перебував у СІЗО під час того, як він діяв. Через це Маринченку зарахували “день за два”. 

Суд визнав Маринченка винуватим за ч. 2 ст. 365 ККУ (перевищення влади і службових повноважень). 

Проте суд не побачив складу злочину у діях Маринченка за такими пунктами обвинувачення:  

• Ч.1 ст. 340 ККУ – незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій;
• Ч. 3 ст. 258 ККУ –  створення терористичної групи чи терористичної організації; 
• Ч. 2 ст. 262 ККУ – викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем; 
• Ч.2 ст. 115 ККУ – умисне вбивство. 

Насамкінець Маринченку та Тамтурі суд скасував запобіжні заходи у вигляді особистого зобовʼязання. 

Цивільні позови до Міністерства внутрішніх справ від потерпілих про відшкодування моральної шкоди суд задовольнив. Так, суд стягнув на користь кожного потерпілого від 20 тисяч до 1 мільйона гривень. 

Прокуратура: вирок оскаржуватимуть

Прокурор Олексій Донський після оголошення вироку у коментарі Watchers заявив: вироком не задоволений. 

«Ми будемо оскаржувати вирок у повному обсязі. І в питаннях кваліфікації, і в питаннях щодо окремих обвинувачених», – сказав він. 

Окремо він наголосив, що не погоджується з виправданням беркутівця Тамтури, зазначивши, що його позиція в суді повністю спростовується доказами прокуратури. 

Адвокати також незадоволені вироком

«Вироком не задоволений я особисто, оскільки мої клієнти не визнавали вину. Позиція була послідовна з самого початку. Ми будемо оскаржувати вирок», – сказав Олександр Горошинський (адвокат Павла Аброськіна та Олександра Маринченка) у розмові з Watchers. 

Він додав: звʼязку з Аброськіним у нього немає, проте він спілкується з його родичами. Вони також можуть підтвердити бажання оскаржити вирок, враховуючи, що контакту безпосередньо з клієнтом у захисника немає.  

Потерпілі у розпачі: “Мені здається, я зараз втрачу свідомість”

Син одного із загиблих героїв Небесної сотні Василя Аксеніна – Юрій Аксенін у коментарі Watchers наголосив, що обурений вироком. 

«Мені здається, що я втрачу зараз свідомість, бо не можу навіть про це говорити. Повністю не задоволений вироком. Ці особи заслуговують на довічне увʼязнення», – сказав він. 

Дружина ще одного загиблого героя Володимира Чаплінського – Світлана – у розмові з Watchers сказала, що хоче оскаржувати вирок. 

«Ті беркутівці, вони всі там стріляли. За що їх [активістів] розстріляли? Я очікувала вироку у вигляді довічного увʼязнення всім, хто вчиняв ці злочини [на Майдані]», – сказала вона.  

Герой  Небесної  сотні  Володимир Чаплінський загинув 20-го лютого на вулиці Інститутській від кулі, яка влучила йому в шию.

Представник потерпілих Сергій Ярошенко у розмові з Watchers зазначив: здивований виправданням Тамтури. 

«Ця справа довготривала. Багато потерпілих і свідків зараз на фронті. Я радий, що це відбулося [оголошення вироку]. Я не в повній мірі задоволений результатом. Зокрема я не задоволений, я обурений, що одного з “беркутів” виправдано. Я вважаю: співучасть його [Тамтури] у цих злочинах була доведена, як прокуратурою, так і показаннями свідків, але, на жаль, суд ухвалив таке рішення», – сказав він. 

Дружина героя Небесної Сотні Наталія Дигдалович у коментарі Watchers наголосила: обвинувачені насміхалися над потерпілими впродовж судового розгляду, а їх група підтримки – глузувала. Проте вона переконана: зло має бути покарано, і готова боротись до кінця та оскаржувати вирок. 

«Якого може очікувати рішення дружина людини, яку вбили [на Майдані]? Те, що розчарована [вироком], то мало сказати. Як мінімум, довічного увʼязнення очікувала. Це мінімум, який можна було очікувати, надіятися. На мій погляд, це не справедливо», – поділилась жінка. 

40-річний Андрій Дигдалович приїхав на Майдан з Львівської області. Він був активним учасником Майдану, провів там три місяці. Андрій Дигдалович загинув від кулі у числі перших на Інститутській 20 лютого 2014 року.

Суддя Дячук: повстання не може бути мирним протестом 

Після оголошення вироку головуючий у справі – Сергій Дячук – вирішив відповісти на запитання журналістів. Через деякий час після завершення засідання, він повернувся до зали, де озвучив вердикт. Він почав з того, що рішення було складним. Суддя зауважив: розвіяно міфи довкола ймовірних виконавців розстрілів. 

«Все описано [у вироку], тепер розповідь про наприклад «грузинських снайперів» і “ФСБшників”, які [нібито] сиділи на Жовтневому, і [начебто] стріляли і в тих, і в інших – немає таких даних», – сказав він. 

Суд, за його словами, був відкритим і обʼєктивним. 

«Ми зробили все, щоб почути всіх, почути версію кожного і обʼєктивно її перевірити, незалежно від того, яка ситуація кому подобається чи не подобається. У нас є процес. Там, де не встановлено причетність, ми так і написали», – сказав він. 

Дячук прокоментував виправдувальний вирок Сергію Тамтурі. 

«Ми знайшли докази, які прямо вказують на Тамтуру, що він там був, на Майдані – на вулиці Інститутській. І це нам дозволило проаналізувати його поведінку. А його [проаналізована] поведінка не містить ознак кримінального правопорушення. Немає даних, що він навіть кинув світлошумову гранату. Пострілів не було [з його боку]. Даних, що він здійснив постріл, нема», – зазначив суддя. 

Разом з тим, суддя не вважає події 20-го лютого 2014-го року мирним протестом. 

«Суд не визнав події 20-го лютого 2014-го року як мирний протест. Не треба себе обманювати. Ми вважаємо, що це право на повстання. А повстання не може бути мирним [протестом]. Якщо ми кажемо про Революцію Гідності – це було збройне повстання людей проти тиранії», – сказав Дячук. 

Він додав: стрілянина по протестувальниках – свавілля. 

«Необхідності застосовувати зброю [правоохоронцям] в такий спосіб [стріляти по мітингувальниках] – очевидно не було. Суд це встановлював з обуренням, підкреслюючи, що зброя використовувалась навмисно не тільки по тих, хто рухався, а і по тих – хто надавав допомогу», – наголосив суддя Дячук. 

20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській від вогнепальних поранень внаслідок операції міліції та інших силових структур загинуло 47 протестувальників. В основному постріли здійснювались групою бійців в чорній формі з жовтими повʼязками, які пізніше були ідентифіковані як спецрота київського “Беркуту”, якою командував Дмитро Садовник. Втім, розслідуванням встановлені дані також і про участь спецпризначенців тодішніх Внутрішніх військ. В попередні два дні перед розстрілом на Інститутській від дій силовиків загинули ще 23 протестувальники, а за місяць до того, на протестах по вулиці Грушевського були розстріляні ще троє, та загинув внаслідок викрадення тітушками ще один. 

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.