Шевченківський райсуд Києва слухає справу обвинуваченого у колабораціонізмі Сергія Остапенка –  херсонського депутата забороненої партії «Опозиційна платформа – За життя». 

Під час окупації міста росіянами, за даними слідства, він погодився працювати оперативним співробітником в окупаційному «министерстве внутренних дел Херсонской области рф». 

Остапенка затримали у 2022-му році і нині звинувачують у колабораційній діяльності. Він знаходиться під вартою. Проте зараз обвинувачений стверджує, що до нього нібито застосовували заборонені методи дізнання, а протокол про затримання він підписав начебто під тиском.  

На засіданні у вівторок, 14-го травня, суд допитав обвинуваченого, який стверджував, що співпрацювати з ворогом погодився під тиском, а не з власної волі. 

Ці та чи інші подробиці допиту Сергія Остапенко в суді, – читайте у нашому матеріалі. 

Росіяни звʼязались з обвинуваченим на початку вторгнення  

За даними слідства, під час окупації Херсона чоловік пішов на співпрацю з ворогом, обійнявши посаду в окупаційному «министерстве внутренних дел Херсонской области рф».

На початку допиту Сергій Остапенко розповів, що 24-го лютого 2022-го року, вранці, поїхав на роботу в департамент. Невдовзі з ним звʼязались росіяни: розпитували про настрої людей, пропонували роздавати російську гуманітарку.  

«Після взяття міста росіянами, до мене звернулись за тим, щоб складати списки для гуманітарки. По місту я їздив і допомагав потім. Десь у десятих числах [березня] зі мною вперше вийшли на контакт росіяни. Їх зацікавило те, що я є депутатом від «ОПЗЖ». Щоб уникнути цього спілкування я сказав, що у них є вже всі мої дані», – розповів він. 

Проте через три тижні йому знову надійшло повідомлення від того ж росіянина. 

«Він сказав, що треба зустрітися у Ленінському парку. Я прийшов туди, він був один. Ми присіли біля дуба, я побачив, що неподалік сидять інші люди спортивної тілобудови. Він запропонував мені видавати російську гуманітарку. Мене питали, як мер міста ставиться до ситуації. Він побачив, що я нервую і сказав мені йти», – додав Остапенко. 

За його словами, приблизно через місяць з ним знову звʼязався той самий окупант з проханням про зустріч.

«Ми зустрілись у парку. З ним був ще якийсь Фьодор, який розпитував про обстановку у місті. Він зі мною ще раз зустрівся потім ближче до кінця травня. Там розмова була зовсім інша тоді. Він казав, що мені пора визначатися, сказав, що я ніби як вже мав би бути визначений, як депутат від «ОПЗЖ». Він сказав, що їм треба співробітники до їх міліції. Він сказав, що у мене будуть проблеми, якщо я буду ігнорувати натяки», – зазначив обвинувачений. 

Погодився працювати під тиском

Остапенко додав, що все ж пристав на пропозицію, але наполягав в суді, що погодився під тиском, а не з власної волі. Він зазначив, що йому видавались зброя, спецзасіб “Терен”, кийки та кайданки на час роботи в окупаційній міліції. Проте стверджував, що присягу нібито не приймав. 

«Я все ж прийшов до їх відділу кадрів. Мої відповіді їх влаштували. Мені ставили питання про те, як би я вчинив в тій чи іншій ситуації. Мене питали, де б мені було зручно працювати. Я казав їм, що мені всеодно, бо я був там не з власної волі. Мені казали, що у них нестача слідчих. Потім я познайомився з так званим керівником по боротьбі з економічними злочинами. Він зацікавився мною і запропонував взяти мене до себе. І мені згодом сказали, що я буду працювати опером. Ми виїжджали на різні події і діяли як слідча група. Ми боролись із самопальним алкоголем, торгівлею гуманітаркою та іншими ситуаціями», – розповів обвинувачений. 

Через місяць йому допомогли перевестись на роботу до однієї із зернових компаній, на посаду юриста. 

«Дмитро Коваленко допоміг мені перевестись в інше місце – на посаду юриста до зернової компанії. По самій діяльності я і так шукав шляхи, як з цього всього вийти. З моменту звільнення міста я і знаходився на посаді юриста цієї компанії», – сказав він. 

Тиск, який на нього нібито вчиняли росіяни, був не фізичним, а моральним. 

«Ці двоє росіян – Макар та Фьодор [тиснули щодо співпраці]. Спершу бесіди були в такій формі, питали, як я все бачу, чи бачив я «нацистів» у місті. А Фьодор мені в ультимативній формі сказав, що мені треба туди [до окупаційної міліції] йти працювати, бо будуть проблеми. Фізичного примусу не було. Але він мені сказав, що якщо я цього не зроблю, то у мене і у мого батька будуть проблеми. Я казав, що не бажаю там працювати», – додав обвинувачений. 

Остапенко також заявив, що йому вдалося звільнитися з окупаційної міліції не без допомоги нового керівника зернової компанії. Ба більше, йому навіть видали довідку про звільнення з незаконно створеного правоохоронного органу на території тоді ще окупованої Херсонщини. 

Паспорт рф не отримував

«Була ще ж вимога отримувати паспорти рф. Я вирішив схитрувати і сказав, що свідоцтво про народження загубив. Таким чином уникнув отримання паспорта рф», – додав Остапенко. 

«В органі [окупаційній міліції], де я працював, там була виключно підтримка порядку. Людей по політичних мотивах там не переслідували», – сказав він. 

Проте, згідно даних СБУ, саме окупаційна поліція Херсона викрала двох українських поліцейських, яких утримували в полоні і катували. Також у функціонал силовиків-окупантів входила “організація результатів” псевдореферендуму.

Остапенко також наполягав, що не мав можливості сховатися від співробітників ФСБ. Тому нібито мусив приходити до них на зустрічі. 

Суддя запитав обвинуваченого, як він зрозумів, що з ним контактували працівники ФСБ рф. Він сказав, що спершу зробив такий висновок, виходячи з того, які питання вони ставили та що пропонували. Потім, вже після початку роботи в окупаційній міліції, Остапенко бачив цих двох осіб (Макара та Фьодора) у складі виїзних груп у будівлі псевдоміліції, в якій працював. 

Суддя: Чи отримували ви заробітну плату? 

Обвинувачений: Так, в рублях 

Суддя наголосив, що у телефоні Остапенка знайшли фотографії посвідчення працівника окупаційної міліції, знімки погонів, а також фото пістолета на фоні рапортів, які обвинувачений складав. 

Суддя: Для чого ці фото?

Остапенко: Щоб було… Якби повернути час назад, я тікав би з міста, як поліція, як СБУ. Мені не було наказу тікати з міста. На той період часу мені здавалось, що неправильно тікати. Не було визначеності щодо того, що чекає на місто.

Прокурор: Що заважало вам виїхати? 

Остапенко: Після зустрічі з ними [працівниками ФСБ рф], я не міг просто так покинути місто. Вони сфотографували мої документи, зафіксували, на якій машині я їжджу. 

Після завершення допиту суд оголосив, що переходить до стадії судових дебатів і надав час сторонам для підготовки. 

Обвинувачений: нібито застосували недозволені методи дізнання

На засіданні 8-го квітня Остапенко заявив, що поліція та СБУ його нібито затримали незаконно 13-го листопада 2022-го року у Херсоні. Там начебто незаконно утримували до 16-го листопада, застосовуючи в цей час недозволені методи дізнання, фізичне та психологічне насилля. А протокол про затримання 16-го листопада він нібито підписав під тиском.

Адвокатка Остапенка Марина Афендулова у коментарі Watchers розповіла, що її підзахисного нібито затримали у Херсоні після звільнення міста від росіян та утримували там три дні. 

«У Остапенка є друг дитинства, однокласник, працівник СБУ. І він хотів з цим другом зустрітися. Коли відбулась у Херсоні деокупація, він підійшов до осіб у військовій формі українських. І запитав, чи є працівники СБУ, бо він хоче поспілкуватися і надати документи своєму другу. І його по факту після цієї розмови затримали в Херсоні і три дні його утримували. І це було 13-го листопада. І тільки вночі з 15-го на 16-те листопада його привезли до Миколаєва і тільки там вручили повістку [про виклик до слідчого], що він повинен зʼявитися в Миколаїв», – розповіла вона. 

За її словами, до її підзахисного нібито застосовували тортури. Вона сказала, що із заявою до правоохоронців вона зверталась. 

У державній та місцевій владі

У 2020-му році, за даними організації «Чесно», обвинувачений обіймав посаду депутата Корабельної районної ради Херсона від вже забороненої партії «ОПЗЖ». 

До окупації Херсона – також працював державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. 

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство за сильну Україну”, який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.