Учасник АТО, якого затримували та катували російські військовослужбовці під час окупації Богданівки на Київщині, заявив: одного разу його побили при всіх, аби інші жителі боялися.  

Про це у розмові з Watchers розповів потерпілий Сергій Бесчеряєв. 

Броварський міськрайонний суд 23-го грудня мав провести підготовче засідання у справі за звинуваченням двох військових РФ. 

Обвинувачені – командир мотострілецької роти 15-ої так званої миротворчої бригади 2-ої гвардійської загальновійськової армії ЦВО ВС РФ Алєксєй Булґаков та його помічник Алєксандр Васільєв. Їх звинувачують у жорстокому поводженні з військовополоненими, цивільним населенням та у інших порушеннях законів та звичаїв війни. Проте судитимуть їх заочно, адже вони встигли втекти. 

У справі двоє потерпілих: учасник АТО Сергій Бесчеряєв та священник Антон Пясецький.

Російські війська зайшли у Богданівку 8-го березня. Тоді ж Булґаков наказав Васільєву та іншим росіянам шукати українських військових, правоохоронців, представників Нацгвардії та територіальної оборони, колишніх учасників АТО. 

За даними слідства, Булґаков з 8-го по 29-те березня віддавав злочинні накази військовим РФ щодо жорстокого поводження з військовополоненими, а його підлеглі, зокрема Васільєв, їх виконували.

«Били при всіх, щоб інші боялися»

Сергій Бесчеряєв – учасник АТО, а після 24-го лютого – тероборонівець. У розмові з Watchers він розповів про те, що відбувалось в Богданівці під час окупації. 

Російські військовослужбовці після окупації села взяли Сергія в полон і тримали у підвалі. Там він стояв на колінах зі скованими кайданками за спиною руками. 

Обвинувачений Васільєв бив його прикладом автомата і погрожував вбивством. Сергія допитували та схиляли до співпраці. Але він відмовлявся. 

Згодом його перевели до іншого підвалу, де тримали без води та їжі до 10-го березня. Після цього чоловіку дозволили піти за умови, що він буде під постійним контролем росіян. 

«Пробували схиляти до співпраці. Оцей Булґаков, з позивним «Шмєль», – він мене посидів, послухав, і каже: «всеодно нічого не скаже, можете запитувати скільки завгодно». Хоча той другий хотів вже застрелити мене. Якби Булґаков не зупинив, то вже другий би застрелив. Це все відбувалось на підвалі в перші дні. Побили, так. Я коли додому прийшов, дружина сказала сходити в душ. А коли я роздягнувся, дружина ледь не знепритомніла», – розповів Сергій. 

Росіяни поселились у будинку українців, які встигли виїхати до окупації Богданівки. Неподалік жив і Сергій з родиною. 

«Відпустили з умовою, що я ніде не дінусь. Вони сказали так: «Якщо прийдем, а тебе нема годину, на цій вулиці розстріляємо всіх, другу годину нема – наступну розстріляєм». Вони, коли зайшли, вже знали, хто я. “Добрі люди” є у нас. Знали. Вони ходили постійно через мій двір, перевіряли, щоб я не пішов», – розповів чоловік. 

Росіяни також побили Сергія під час цивільної евакуації.   

«Коли була евакуація, діти з жінками могли виїхати. Вони не пускали мене, а потім я ледь випросив, щоб дали з дочкою попрощатись. Дали тільки до дочки підійти, і коли я відійшов метрів 10 від машини, – вони давай мене там бить при всіх, щоб інші боялися. Потім вдарили в потилицю автоматом і відтягли в сторону», – додав він. 

Сергій наголосив: більшість військових РФ були голодними, брудними та смердючими. 

«Ви б бачили, як вони торти наші їли. Руками! Билися, як дворняги, за сосиску. Грязні, вонючі. Вони смерділи до такого… У мене так у сараї не смердить», – розповів він. 

Але спецрозвідка РФ, за його словами, відрізнялась кращим оснащенням і сучаснішою зброєю. 

«Коли розвідка заходила, то питали біля хат, чи є хто. Треба було відгукуватись, бо могли вбити. Вони навіть розувались у будинку, коли заходили. Шукали зброю, шукали військових. У нас же Миколайовича застрелили прямо на вулиці за те, що він був у старому чорно-зеленому одязі. Це ще початку 2000-х років форма», – розповідає потерпілий. 

Окупанти не гребували алкоголем, напивались, а потім – виходили постріляти, пригадує він. 

Сергій зазначив: росіяни спершу забрали його телефон, але потім повернули, проте повністю «чистий» [з видаленим вмістом]. 

За його словами, російські військовослужбовці били і своїх. 

«Вони постійно зі мною ходили, щоб я не поїхав. І якось пішли ми в клуб, де був склад з харчами. Біля будівлі сиділи росіяни, п’яні вже геть. Один з них по своїх же почав стріляти. Ті, що зі мною були, побили того, автомат у нього забрали», – наголошує чоловік. 

Вони билися між собою за будинки, в яких будуть проживати, за магазини, які в подальшому грабували, за територію та зони впливу, каже він. 

«Все вони чудово розуміли [для чого прийшли в Україну]. Коли вже відступали, один з них мені сказав: «ми свою задачу виконали, нам не стояло завдання піти на Київ», – пригадує чоловік. 

Сергій в розмові зауважив, що двічі спромігся перемогти смерть, тому окупантів не боявся. 

«Один раз під час служби на Донбасі, до повномасштабного вторгнення.  Якось мене засипало. А на моєму автоматі був хороший глушник, а автомат був намотаний на руку. Хлопці, проходячи повз, побачили глушник та й витягли мене. І це врятувало. А інший раз, мене вже привезли як двохсотого. І сестра побачила, що в мене рука заворушилась, і мене врятували. А так би… Немає там білого світла в кінці тунелю. Там темно і холодно», – сказав Сергій. 

Наостанок додав, що волів би справедливого покарання для своїх катів. 

«Я би хотів, щоб вони поїхали до батьків всіх хлопців, яких вони закатували. Встали на коліна та попросили вибачення. Я би їх примусив розгрібати те все, що вони ж тут і наробили», –  резюмував він. 

Роздягли священника

Росіяни затримували і жорстоко били настоятеля богданівського храму Антонія. Нині він також потерпілий у даній справі. 

Під час тортур, за наказом Васільєва священнослужитель зняв із себе весь одяг, після чого майор одягнув йому на голову шапку так, щоб вона закривала йому очі, липкою стрічкою зв’язав руки за спиною та незаконно допитував.

Васільєв наказував священнику переходити з приміщення до приміщення голим, коли на вулиці було холодно.

«Поводили мене потім по селу. Казали, якщо троє людей в селі не впізнає мене, то вб’ють», – розповідав Антоній журналістам «Слідства.інфо». 

Адвокати не з’явились  

У Броварському суді 23-го грудня 2022 року мало відбутися підготовче засідання у цій справі. Проте його відклали через неявку захисників: Андрія Доманського та Кирила Філімонова. Вони не повідомили суд про причини своєї неявки.  

Не приїхав і прокурор, суд дозволив йому не з’являтись, адже без адвокатів проводити слухання не є можливим.