Чернігівський районний суд 8-го березня визнав винуватим російського військового Бурун-Чиргалу Магавалу, засудивши його до 12-ти років тюрми заочно. 

Про це йдеться у тексті судового рішення. 

Обвинувачений у жорстокому поводженні з цивільним населенням служив командиром міномета у 55-ій окремій мотострілецькій бригаді РФ, що дислокується у Республіці Тива. 

За даними слідства, 3-го березня 2022-го року окупанти вторглися на територію Чернігівщини. Група, у складі якої був обвинувачений, вдерлися до села Ягідне. 

Того ж дня Магавал заліз на територію приватного домогосподарства, в якому на той момент знаходились люди. 

Окупант вигнав людей з підвалу-укриття на подвір’я, погрожуючи вбивством. Невдовзі він наказав жінці встати перед ним на коліна та віддати телефон. 

Росіянин наказав решті потерпілих віддати свої речі, серед яких був і ноутбук Apple. У сумці з-під ноутбука він знайшов 11000 доларів та забрав їх. Підсудний привласнив усю техніку та гроші потерпілих, і пішов геть. 

Під час допиту в суді потерпіла зауважила, що в перший день окупації росіяни приходили до них двічі. Обвинувачений тувинець був у складі другої групи. Як виявилось, він звинуватив її у наведені вогню по них. 

Коли той навів на неї автомат, вона вже подумки прощалась з життям, адже сприймала загрозу вбивства реальною. 

Наступного дня окупанти відвели родину до підвалу школи, де утримували решту місцевих. Тоді Магавал прийшов до неї знову, вимагаючи паролі від макбука та  IPhone.  

Проте жінка зайшла у замітки та заблокувавла телефон взагалі. Після того як Чернігівщину звільнили від росіян, вона за допомогою iCloud виявила: її техніка геолокуються у республіці Тива (звідки родом підсудний). 

Потерпілий під час допиту пригадав: росіяни роздягли його та перевіряли, чи не є він військовослужбовцем. Він чув, як окупанти обговорювали його розстріл. Чоловік злякався, але не подав виду. 

Двоє потерпілих в суді вимагали найсуворішого покарання для підсудного. 

Зрештою суд визнав Магавала винуватим у порушенні законів та звичаїв війни, яке полягало у жорстокому поводженні з цивільним населенням, призначивши йому 12 років тюрми. 

Даний вирок є заочним, оскільки окупанту вдалося втекти під час деокупації регіону. А судовий розгляд відбувався без його присутності, проте з дотриманням усіх норм законодавства. Йдеться і про забезпечення захисту, і про повістки щодо виклику в суд, які було опубліковано на сайті суду, Офісу Генпрокурора та в ЗМІ. 

Женевська Конвенція

Суд у своєму рішенні цитував положення Женевської Конвенції, грубе порушення яких допустив обвинувачений. 

Йдеться зокрема про такі статті: 

• Згідно зі ст.13 Конвенції, положення частини II щодо загального захисту населення від деяких наслідків війни стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною;
• Згідно зі ст.27, 29 Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства, залякування та образ; 
• Сторона конфлікту, під владою (у даному випадку окупацією) якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників;
• Відповідно до ст.31-32 Конвенції: жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей;
• Забороняються будь-які заходи, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, а й на будь-яке інше брутальне поводження.