11-го квітня 2023-го року Деснянський районний суд міста Чернігова визнав командира танкового батальйону Леоніда Щьоткіна винуватим у порушенні законів та звичаїв війни. Вирок ухвалено заочно, за процедурою in absentia, йдеться у тексті вироку.
Майор Леонід Щьоткін – уродженець міста Можга, Удмуртської Республіки. На посаді командира танкового батальйону окремої гвардійської мотострілецької бригади вдерся до Чернігова на початку великої війни. Зробив це, рухаючись з боку Білорусі, в районі села Сеньківка.
Обстріляли багатоповерхівку
За даними слідства, 26-го лютого 2022-го засуджений Щьоткін віддав наказ підлеглому оператору-навіднику розвернути башту танку та здійснити прицільний постріл осколково-фугасним снарядом калібру 125 мм по житловому будинку, який знаходився на в 253-ох метрах від них. Це сталося на вулиці Кільцевій у місті Чернігові.
В результаті попадання, відповідно до висновку експертів, заподіяно шкоду на суму 918 662 гривень. На щастя, у приміщеннях, стіни яких постраждали, нікого на той час не було.
Того ж дня танк, у якому перебували Щьоткін, та його підлеглий – Куликов, підбили бійці ЗСУ. Росіян взяли у полон.
Проте справу проти Щьоткіна в суді слухали за його відсутності, тобто in absentia, адже його обміняли.
Окупанти ховались у сараї
Свідок, літня жінка, у суді розповіла: 26-го лютого військовослужбовці ЗСУ рекомендували сховатися від російських обстрілів. І вони з сестрою пішли у погреб.
Коли розпочалася перестрілка, то в погребі посипалася штукатурка та каміння. Тому вони з сестрою побігли ховатися до сусідів через дорогу. У сусідів вони просиділи декілька годин. Коли все стихло, вони вирішили повернутися до свого домогосподарства. По дорозі, навпроти її будинку, свідок побачила російський танк, який палав вогнем.
Коли жінка відкрила двері сараю, щоб погодувати курей, – побачила двох чоловіків у військовій формі. Один з них наставив на неї пістолет і приклав палець до губ, щоб вона мовчала. Свідок закрила двері і вийшла на дорогу, де були українські військові. Тоді вона їм розповіла про окупантів в сараї.
Свідчив проти командира
У червні 2022-го Деснянський районний суд Чернігова засудив до 10 років позбавлення волі російського танкіста Михайла Куликова у справі про обстріл багатоповерхового будинку.
На слідчому експерименті Куликов, який разом з Щьоткіним потрапив у полон, повідомив: засуджений наказав їхати через Чернігів і закріпитись на місцевості.
Після чого командир сказав механіку: «Вперед, вперед!», і, увімкнувши другу частоту радіоприймача, сказав іншим в колоні: «За мной в колону марш». Рухалися вони в колоні з 4-5 танків від села Товстоліс в сторону багатоповерхівок, розташованих біля вулиці Кільцевої. Їх танк був першим.
Невдовзі Щьоткін наказав стріляти у бік багатоповерхівки. Підлеглий зарядив зброю і виконав команду. Через деякий час, на дорозі, їх зупинили українські воїни на танку, здійснивши постріл в бік окупантів.
Механіка в російському танку вбило одразу, тоді як Щьоткіну та його підлеглому вдалося вижити. Вони вилізли і сховалися у сараї. Згодом обидва потрапили у полон.
Підлеглий Щьоткіна також розповів: 13-го січня 2022-го надійшла команда всім підрозділам прибути до Воронезької області для нібито проведення навчань. Після прибуття вони підготували військову техніку і отримали команду: рухатися військовими ешелонами. Вже 10-го лютого їх привезли на станцію Новозибкова у Брянській області рф.
Вони простояли там близько двох тижнів. Після чого отримали наказ «здійснити марш».
Щьоткін казав підлеглим, що ті їдуть нібито на «підсилення кордону та демонстрацію військової техніки». Близько 6 ранку 24-го лютого окупанти вже перетнули кордон з Україною, тобто здійснили повномасштабне вторгнення.
Свідок питав Щьоткіна про мету їхніх дій, засуджений натомість казав про «необхідність захопити аеродром Чернігова та окопатись».
Вирок: 11 років тюрми
Суд погодився із доводами прокуратури та визнав росіянина Щьоткіна винуватим у порушенні законів та звичаїв війни.
«Віддаючи наказ про здійснення пострілу по багатоквартирному житловому будинку, обвинувачений усвідомлювавав, що він не є військовою ціллю, а є об`єктом цивільної інфраструктури, і мав намір в рамках широкомасштабної збройної агресії рф його пошкодити та зруйнувати», – йдеться у тексті вироку.
У вироку суд наголосив: у відповідності до статті 52 додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 року, цивільні об’єкти не повинні бути об’єктом нападу або репресій.
На вирок не було подано апеляційної скарги, тож він вже набрав законної сили.
Все заперечував
У інтервʼю блогеру Володимиру Золкіну, невдовзі після потрапляння в полон, Щьоткін стверджував: нібито «не нашкодив цивільному населенню».
«По мирному місту мій танк не вистрілив жодного разу. Я виконував наказ вищого командування. Був наказ у разі спротиву вести вогневий супротив», – заявляв він.
Він також наполягав, що до 23-го лютого нічого буцімто не знав про плани рф щодо вторгнення.
Золкін дав нині засудженому можливість подзвонити дружині, яка також є військовослужбовицею. Вона ніби засмутилась, коли почула голос чоловіка, вочевидь через те, що сподівалась на грошову компенсацію у звʼязку з його смертю. На його запитання вона відповідала сухо та односкладово, ніби прагнучи швидше завершити діалог.
Наостанок Щьоткін заявив на камеру, що відчуває провину за загибель «своїх хлопців».
Титульне фото: Засуджений Леонід Щьоткін (праворуч) під час інтервʼю блогеру Володимиру Золкіну/ скріншот з відеозапису
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.


