Прокуратура на судових дебатах, які є завершальною стадією судового процесу, просила довічного ув’язнення для обвинувачених у розстрілі на Інститутській 20 лютого 2014 беркутівців. 

Підсудні ж наполягали, що начебто не здійснили жодного пострілу. 

17-го листопада 2022-го року Святошинський райсуд Києва пішов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. 

Обвинуваченими у справі розстрілів на Інститутській є бійці спеціальної роти київського «Беркуту» (так званої «Чорної роти»). Олександр Маринченко та Сергій Тамтура перебувають на лаві підсудних особисто. Тоді як щодо ще трьох — Павла Аброськіна, Сергія Зінченка і Олега Янішевського — триває заочний судовий розгляд після того, як їх ще до вироку було випущено з-під варти для участі у обміні на українських полонених наприкінці 2019-го року.

20-го лютого 2014-го у Києві сталась найтрагічніша в історії протестного Майдану подія. Йдеться про жорстокий розстріл активістів, як вважає слідство, за безпосередньої участі правоохоронців, зокрема і п’ятьох підсудних.

Майже рік у нарадчій кімнаті 

Після тривалого розгляду суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Це сталося 17-го листопада 2022-го. Кінцевого рішення доведеться чекати майже рік. 

«По кожному епізоду судді мають дослідити доказову базу і прийти до висновку, чи доведено [цей епізод] чи не доведено. Весь хід судового слідства вони досліджують по кожному епізоду у нарадчій кімнаті. Треба брати і відеозаписи цих подій, і трафіки (дані телефонних з’єднань), що вони там перебували, і висновки балістичних експертиз», – пояснив Олексій Донський у коментарі Watchers. 

За його словами, усі докази, зібрані прокуратурою, є важливими та пов’язані між собою. 

Прокурор: вина підтверджується доказами

На фінальному етапі судового розгляду – у дебатах – сторони озвучили свої позиції щодо обвинувачення. Прокурори та потерпілі виступили за довічне ув’язнення для обвинувачених. Тоді як підсудні стверджували, що, мовляв, не зробили жодного пострілу. Їх захисники ж наполягали на версії «захисту від групового нападу мітингарів».  

Прокурор Ігор Земсков під час виступу в дебатах наголосив: вина підсудних в повній мірі підтверджується зібраними доказами. 

За його словами, кулі, вилучені із тіл убитих протестувальників, а також із дерев та інших об’єктів на вулиці Інститутській, співпадають зі зброєю, закріпленою за співробітниками роти спеціального призначення «Беркут».  

«Встановлено: 68 куль, вилучених із тіл убитих, а також дерев і інших об’єктів на вулиці Інститутській були ідентифіковані. А також 14 автоматів співробітників роти “Беркут”, за якими вони були закріплені. Колишні правоохоронці Пушко, Семесюк і Панченко були поранені і не брали участі у подіях. Їм надавалася медична допомога. А експертизою встановлено, що з автоматів цих осіб здійснювалася стрільба. Це свідчить про те, що їх автомати були взяті іншими працівниками “Беркуту”, не виключено, що й обвинуваченими», – заявив Земсков. 

Прокурор також звернув увагу на нещирість показань підсудних під час допиту. 

«Обвинуваченим не вистачило сміливості повідомити об’єктивно, чому велася стрілянина, чому виконувався наказ і так далі. Вони обмежились повідомленням лише тієї інформації, яка була їм вигідна та підлаштована під них. Їх показанням притаманна масова амнезія. Це стосувалось і ідентифікації Садовника чи Янішевського. То вони сказали, що нікого і нічого буцімто не пам’ятають. Чому тоді автомат Маринченка знищено? Чому тоді вилучено 5 гільз на Інститутській саме з автомата Маринченка?», – продовжив Ігор Земсков. 

Він просив суд визнати Тамтуру, Маринченка, Зінченка, Янішевського та Аброськіна винуватими. І призначити для них остаточне покарання у вигляді довічного ув’язнення. 

Прокуратура вимагала також позбавити обвинувачених звань та права займати посади у правоохоронній сфері на три роки.

Наказ стріляти на ураження 

Прокурор зауважив: вище керівництво держави (взимку 2014-го) надало наказ стріляти на ураження по мирних активістах. 

«20-го лютого з метою залякування населення та протестувальників [тодішнє] вище керівництво держави віддало злочинний наказ стріляти на ураження. Наказ був доведений до [керівника київського полку “Беркуту”] Кусюка радіозв’язком та мобільним зв’язком. Наказ полягав у здійсненні розгону учасників акцій протесту найнебезпечнішим шляхом. Наказ було доведено також до [командира “Чорної Роти”] Садовника. Це підтверджується трафіками телефонних дзвінків як Кусюка, так і Садовника», – повідомляв Земсков. 

Довідково: Сергій Кусюк – колишній полковник української міліції, командир київського полку особливого призначення «Беркут». Під його керівництвом підрозділ неодноразово брав участь у розгоні протестувальників, особливо відзначившись на Майдані. Дмитро Садовник – екскомандир спецроти київського полку «Беркуту». 

За даними слідства, вранці 20-го лютого 2014-го року Кусюку дзвонили з Міністерства внутрішніх справ. Одразу після цього Кусюк кілька разів телефонував Садовнику. Це, на думку прокурора, вказує на попередню змову та чітко сплановану схему дій. 

Прокурор додав: 20-го лютого Янішевський отримав від іншого співробітника «Беркуту» не закріплену за ним табельну вогнепальну зброю та боєкомплект до неї.

«Група співробітників спецпідрозділу «Беркут» 20-го лютого рухалась уздовж алеї паралельно вулиці Інститутській у напрямку Майдану Незалежності, зупинившись на майданчику перед будівлею Жовтневого палацу. Звідти вказані працівники спецпідрозділу (включно з обвинуваченими) здійснювали постріли з автоматів у напрямку масового скупчення людей. Дані події відображені на відеозаписах, які раніше досліджували в суді. Янішевського ідентифіковано по [особливостям] форми [і спорядження]. З 8:58 по 9:17 ранку було вбито 11 людей та поранено двох при командуванні Янішевського», – підкреслив прокурор. 

За його словами, 20-го лютого в період з 9:30 ранку до 17:00 з позицій, де розташовувалась рота спеціального призначення «Беркут», було вбито ще 23-х осіб і поранено 21 людину. 

«У жодного із загиблих та потерпілих не виявили вогнепальну зброю», – наголосив Земсков. 

Він також підкреслив: підсудні повністю усвідомлювали незаконність своїх дій. 

«Того дня, 20-го лютого, з 9:00 ранку до 17:00 вечора Янішевський, Садовник, Зінченко, Аброськін, Тамтура, Маринченко та інші співробітники правоохоронних органів вчинили масові вбивства 48-ми осіб», – акцентував прокурор. 

Ігор Земсков резюмував: підсудні складали присягу, як працівники правоохоронних органів, обіцяючи «завжди залишатися відданим народові України». Проте ексберкутівці так званої «Чорної роти» опинилися на лаві підсудних, їм інкримінують тяжкі злочини щодо протестувальників під час подій Революції Гідності. 

Свідчення очевидців 

Ігор Земсков заявив, що винуватість п’ятьох ексберкутівців підтверджується наданими прокуратурою доказами. Він детально зупинився на показах потерпілих, зокрема на словах Бориса Асєєва. Суд допитав його ще у 2017-му році. У висновках судово-медичної експертизи йшлося: у Асєєва виявили наскрізне вогнепальне поранення правого стегна та правої стопи.  

Цілу ніч проти 20-го лютого 2014-го чоловік тримав оборону від силовиків біля будинку профспілок. А на ранок, після відступу беркутівців, піднявся вгору по вулиці  Інститутській, аби відновлювати барикади. Цьому завадили активні обстріли. Близько 9:00 ранку Асєєв зазнав двох вогнепальних поранень. 

В суді потерпілий стверджував: у нього поцілили зі сторони бетонної барикади на Інститутській. Саме там, за версією слідства, знаходились бійці так званої «Чорної роти». За словами прокурора, завдяки свідченням Асєєва вдалося встановити сектори, звідки стріляли з вогнепальної зброї по активістах.

Ці сектори обстрілів були також підтверджені слідчими експериментами на місцевості.

У 2016-му році суд досліджував балістичну експертизу, яка показала причетність обвинувачених ексберкутівців до інкримінованого злочину. Експертиза встановила факт вбивств протестувальників із конкретних автоматів, закріплених за конкретними співробітниками. Окрім того, ідентифіковані і конкретні гільзи, знайдені на місці події відповідно до зброї, яка була закріплена за конкретними силовиками.

Так, 20-го лютого 2014-го на вулиці Інститутській чотири кулі влучили у активіста Романа Вареницю. На жаль, він не вижив. 

Роман вирішив поїхати на Майдан, не попередивши батьків. Вони думали, що син знаходиться на роботі у Львові. Вже в дорозі він подзвонив батькам, пояснивши, що мусить діяти саме так. Ні їжі, ні теплого одягу він з собою не взяв. Коли автобус не пропустили працівники ДАІ, йшов до Києва пішки. 

Прокурор Земсков згадав і потерпілого Василя Галамая, який отримав тяжке вогнепальне поранення 20-го лютого. Куля розтрощила йому ногу, тазостегнову кістку і застрягла в тілі. 

Згідно з результатами експертизи, куля була випущена з автомата, котрий був закріплений за Романом Панченком – одним із працівників київського «Беркуту». Зараз Роман Панченко знаходиться в розшуку. На одному із відео каналу «россия-24» в програмі «Майдан генерала Захарченко» Панченко коментував разом з екс-міністром внутрішніх справ події на Майдані. 

Земсков зауважив: волинянин Олександр Гуча отримав вогнепальне поранення 20-го лютого. Куля прошила стегно його лівої ноги та застрягла в кістці правої. Він також отримав поранення неподалік місця, де базувались ексберкутівці. 

Потерпілий Петро Ковальчук теж здобув вогнепальне поранення на вулиці Інститутській 20-го лютого. Того дня він хотів допомогти пораненому, в котрого поцілили на його очах. Через декілька секунд Ковальчук і сам був поранений, розповідав потерпілий в суді.

На момент поранення він знаходився біля так званої «снігової барикади» на Інститутській. Ковальчук припускав, що постріли велися зі сторони цієї барикади, оскільки звідти виринали «чорні шоломи», які, за словами прокурора, були ідентифіковані як співробітники «Беркуту».

Потерпілий Василь Михалко також зазнав вогнепального поранення 20-го лютого на вулиці Інститутській, коли рятував іншого майданівця. Куля потрапила у грудну клітину.

Олександр Нечипорук того ж дня отримав поранення в коліно й лікоть, намагаючись евакуювати поранених з Інститутської. Внаслідок поранення його праве коліно не згинається, він пережив чотири операції, а також тривале лікування та реабілітацію за кордоном. 

Його покази, як сказав прокурор, корелюються з доказами – відео і судмедекспертизою. Він небезпеку відчував зі сніжної барикади, і зі сторони НБУ [саме там була барикада, де перебували працівники правоохоронних органів з вогнепальною зброєю].  

Потерпілий: маю повну недовіру до правоохоронної системи після цих подій

Потерпілий Святослав Колєсніков нині проходить службу у лавах Збройних Сил України. Попри це він виступив в судових дебатах 6-го вересня 2022-го, вимагаючи довічного ув’язнення для всіх підсудних. 

Чоловік отримав вогнепальне поранення над вулицею Інститутською на містку ранком 20-го лютого. Куля поцілила у стілець, яким прикривався чоловік і залишилася у його правому плечі. Потерпілого прооперували за чотири дні у столичній лікарні. 

«Я був поранений у плече пострілом [Павла] Аброськіна. Багато моїх побратимів було поранено і вбито. Події на Майдані завдали мені не скільки фізичних, а більше моральних страждань», – наголосив він в суді. 

Інший потерпілий – Віталій Гуков також отримав поранення 20-го лютого 2014-го року. В суді він теж просив довічного позбавлення волі для обвинувачених. 

«Вважаю, що матеріалів справи достатньо для доведення справи до кінця. Хочу підтримати свій цивільний позов, оскільки маю не тільки фізичні, а і моральні [страждання]. Я маю повну недовіру до правоохоронної системи після цих подій», – поділився він в суді. 

Син одного із героїв Небесної сотні — Юрій Аксенін звернув увагу на зухвалу поведінку підсудних, виступаючи в дебатах. 

«Навіть по цей час підсудні та адвокати поводять себе зухвало відносно суду, по-хамськи та зухвало щодо наших представників, прокурорів і до нас самих, адже відчувають повну безкарність. Вже не раз заявляли, що в них усе класно і буде ще ліпше. Один із них [щодо якого суд розглядає справу заочно] уже воює на стороні агресора», — сказав Аксенін.

Він зазначив, що прагне найжорсткішого вироку для обвинувачених. 

Вікторія Панасюк, чоловік (Валерій) якої загинув на Майдані, також просила довічного ув’язнення ексберкутівцям. 

«Валерій батько п’ятьох дітей. Складно говорити, бо пройшло вже багато років, але біль не вщухає. Я прошу взяти до уваги всі докази, надані прокуратурою. Щоб все ж справедливість відродилась, тому що не тільки наші діти чекають свого, цього чекає все суспільство. Люди, які вийшли на Майдан, прагнули справедливості, прагнули жити у вільній країні», – наголосила вона. 

Закревська: цей суд був наближеним до людей

20-го вересня 2022-го року по відеозв’язку оголосила свою дебатну промову адвокатка Євгенія Закревська. Нині вона перебуває на фронті, тому брала участь у слуханні дистанційно – по відеозв’язку.

«Коли 24-го лютого почалось повномасштабне вторгнення я сказала колегам: якщо немає прямої загрози життю, то ми маємо продовжити ходити в судові засідання. Це і є наш фронт. Я зібралась того дня до суду. Але засідання в той день скасували. Я відклала ноутбук, взяла рюкзак і пішла на пункт збору. І наступні 2 місяці суди не працювали. Тому я дуже пишалась, коли суди запрацювали знову. Це важливо для винесення справедливих вироків», – акцентувала вона. 

Адвокатка звернула увагу, що судовий процес був відкритим, публічним та наближеним до людей.  

«Суд забезпечив публічність судового розгляду – онлайн-трансляцію. Я не знаю, яким буде вирок. Не знаю, чи зможу його почути, побачити чи прочитати. Але сам судовий процес був дуже важливим для суспільства. Це максимально наближений для людей суд», – зазначила вона. 

Під час судового розгляду, за її словами, було встановлено: 

• Нагальний зміст та мету протесту; 
• Те, що події злочину відбулись 20-го лютого 2014-го року; 
• Жертвами злочину стали учасники протесту; 
• Розвіяно міфи про те, що учасників протесту було начебто кимось звідкілясь завезено;  
• Учасниками протесту були звичайні люди з вищою освітою, які не належали до якихось партій на той момент; 
• Вимоги людей на Майдані трансформувались: від першої щодо асоціації з Євросоюзом до притягнення до відповідальності правоохоронців, які били людей 30-го листопада 2013-го. Далі до вимог додалося звільнення керівництва правоохоронних органів і відставка президента. 

Міліція ставилась до активістів як до ворогів 

«Люди, які знаходились на майдані, мали повне право бути там. Не було жодної вини з боку людей, які там перебували, не було жодних правопорушень з їх боку. Обвинувачені також знаходились на місці злочину, це встановлено секторальною експертизою», – зауважила Євгенія Закревська. 

Вона вважає неприпустимим те, що до активістів тодішня міліція ставилась як до ворогів. 

«Це обумовило вчинення злочинів щодо мітингарів. Правоохоронці відчували безкарність. […] Більшість потерпілих отримали поранення внаслідок ведення правоохоронцями вогню на ураження», – додала захисниця. 

Вона спростувала слова адвокатів підсудних про те, що активісти нібито здійснювали груповий напад на міліцію. 

«Я не хочу бути адвокатом в країні, де можна безкарно розстріляти 50 людей на центральній площі столиці. Я думаю, ви не хочете бути суддями в такій країні. Для того, щоб цьому перешкодити,- потрібен власне справедливий вирок, який зрозуміють люди», – зауважила представниця родин Героїв  Небесної Сотні. 

Підсудні усвідомлювали, що їх дії були небезпечними

«Обвинувачені знаходились на місці злочину. Це встановлено. Цей факт підтверджується балістичною експертизою Харківського інституту, а саме відповідність відстріляних куль зброї правоохоронців, які були присутні на Майдані. Частина куль була випущена зі зброї, закріпленої за деякими обвинуваченими. Права стріляти у міліціонерів не було. Права вбити людей у них не було. У жодного вбитого і пораненого протестувальника не було зброї. Встановлено час вбивства кожного мітингувальника», — сказала вона.

За її словами, підсудні усвідомлювали, що їх дії були небезпечними для життя людей.

«Обвинувачені сприймали протестувальників як ворогів. Навіть психологічне ставлення, яке простежувалось впродовж судового розгляду, це підтверджує», — додала Закревська.

Закревська: придушення протестів було в інтересах рф

Євгенія Закревська заявила також, що не виключає дотичності рф до подій жорстоких розгонів людей на Майдані.

«І до 2013-го і в 2013–2014 роках, під час подій Євромайдану, було видно: у вище керівництво держави були інкорпоровані агенти впливу рф. Коли ми досліджували документи і допитували свідків, можна було дійти висновку, що приїжджали правоохоронні органи рф для консультацій і впливу на [тодішнє] політичне керівництво України для протидії масовим акціям», — зауважила вона.

Вона додала: придушення протестів відбувалось в інтересах росії.

«І експрезидент, і ексміністр внутрішніх справ, інші учасники спецроти втекли до росії, де і отримали політичний притулок», — зазначила адвокатка.

Захист: ексберкутівців начебто «дискримінують» 

Адвокати ексберкутівців заявляли в судових дебатах, що їх підзахисних відправили на обмін полоненими начебто примусово.  

Так, адвокат Олександр Горошинський звинуватив українську владу у буцімто примусі до участі в обміні полоненими, який відбувся у 2019-му році. Напередодні обміну Київський апеляційний суд звільнив з-під варти п’ятьох обвинувачених. Група прокурорів у справі була категорично проти, але їх тодішній Генпрокурор Руслан Рябошапка оперативно надіслав іншу, слухнянішу групу прокурорів, усунувши попередніх. Апеляційний суд Києва (це НЕ той суд, який розглядає справ щодо розстрілу по суті) ухвалив рішення про звільнення для обміну попри заяви потерпілих та прокурорів. 

«В грудні 2019-го року держава прийняла політичне рішення і примусово обміняла наших підзахисних, направивши їх на непідконтрольну територію без відповідних документів. І саме це нашим підзахисним держава ставить у провину. Коли держава сама, під конвоєм, доправляє осіб на непідконтрольну територію, після цього оголошує у розшук, це є дискримінація. Це є також створення спеціальних умов», – зазначив адвокат. 

Втім, під час засідання у апеляції Києва тоді, у 2019-му, усі п’ятеро підсудних охоче погодились на обмін. 

Горошинський також заявив про буцімто дискредитацію та дискримінацію обвинувачених з боку прокуратури. 

«Сторона обвинувачення впродовж усього судового розгляду займалась дискредитацією наших підзахисних, називаючи їх терористами. Вони відійшли від суб’єктивної сторони. Вони приєднали їх до групи, і назвали всю групу терористами», – сказав він. 

Захисник переконував суд, що з березня 2014-го прокуратура начебто за підтримки ЗМІ «почала формувати негативний образ» обвинувачених. 

«Вони назвали їх на телеканалах вбивцями. Це дискримінація. Вони [прокурори] формували думку суспільства про те, що вони [підсудні] співробітники «беркуту». А «беркут» вбив і вбивав людей. Все. Доводити більше нічого не треба», – продовжив він. 

Горошинський поскаржився: учасників акцій протесту амністували, а правоохоронців – ні. Проте адвокат упустив те, що звинувачення проти активістів масово фальсифікували в часи Революції Гідності саме для того, щоб перешкодити акціям протесту. 

Довідково. 21-го лютого 2014-го – наступного дня після масових розстрілів на Інститутській – ухвалено Закон №743-VІІ «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань…». Цей закон звільняв протестувальників від кримінальної відповідальності за інкриміновані їм тоді після незаконних затримань злочини. Закон також передбачав, що всі розслідування за фактами злочинів («фактові» справи, тобто такі, у яких немає підозрюваних) мають бути також закриті.

Начебто «груповий напад»

Горошинський розповів свою версію подій того, що, на його думку, відбулось 20-го лютого 2014-го року. 

«Щодо обстановки на місці.. Дії правоохоронців, на думку прокурорів, мали протиправний характер. При цьому сторона обвинувачення, вказуючи в обвинувальному акті, що відбувся збройний напад на правоохоронців, стверджує: застосування вогнепальної зброї з боку правоохоронців по невизначеному колу осіб. Але обвинувачення обходить стороною те, що було завдано ушкоджень працівникам правоохоронних органів», – зазначив він. 

На його переконання, правоохоронці нібито нічого не порушили, застосовуючи зброю проти мітингувальників, адже вони відчували небезпеку з боку активістів. 

«З 5:30 ранку по правоохоронцям почався вогонь з вогнепальної зброї. Внаслідок цього протягом 4-ох годин правоохоронці хаотично почали відступати вверх вулиці Інститутської, евакуюючись. Тоді ж евакуювали спецтранспорт, зокрема водомети. Мітингарі починають наступ на правоохоронців, і під час наступу продовжується застосування зброї. О 9:17 ранку так звана спецрота “Беркуту”, яка фактично перебувала в резерві, вона вирушила в бік Жовтневого, щоб евакуювати співробітників з того місця. Під час евакуації з боку учасників протесту відбувався наступ. В умовах групового нападу на правоохоронців, останні мали право застосувати вогнепальну зброю. Локалізувати конфлікт іншим чином було неможливо», – наголосив Горошинський. 

Захисник просив визнати недопустимими такі докази: балістичну експертизу, секторальну, судово-медичну експертизу та речові докази (гільзи). Він вважав, що балістична експертиза проведена «неправильно», адже експерти працювали із фотознімками. А речових доказів, як стверджує адвокат, він та його колеги не бачили як під час досудового слідства, так і в ході судового розгляду. 

Адвокат Ігор Варфоломєєв також вважав несправедливою амністію майданівців. 

«В діях протестувальників нами було встановлено ознаки правопорушень. А потім, як відомо, була запроваджена амністія. Відносно правоохоронців такого закону прийнято не було. Це явний відступ від європейських цінностей. Це політизує наш процес», – заявив він. 

Присягав Україні, але вступив у «днр» після обміну  

Адвокат схвально охарактеризував свого підзахисного – Сергія Зінченка.

«Простий хлопчина з невеликого містечка, який виріс у простій сім’ї, відкинувши спокуси життя, з самої юності вирішив віддати себе служінню українській державі», – заявив адвокат. 

Зазначимо, Сергій Зінченко після обміну в 2019-му році залишився в Донецьку і вступив у окупаційну армію так званої «днр». 

«Він (Зінченко) служив на самому передку боротьби зі злочинністю. Ми не змогли почути Зінченка під час судового розгляду. Його використали у політичній грі, як пішака. Після 2019-го року держава не мала права переслідувати Зінченка. Варіантів у обвинувачених не було, тому обмін відбувся», – наголосив адвокат. 

Обвинувачені: нібито «не зробили жодного пострілу»

Двоє ексберкутівців, обвинувачених у справі розстрілів на вулиці Інститутській, заявили, що начебто не зробили на Майдані жодного пострілу. Про це Маринченко та Тамтура говорили в суді під час допиту.

У своїх свідченнях вони виклали версію подій, де нічого не робили, та ні в чому не брали участь, не зважаючи на те, що їх підрозділ був задіяний у розстрілі.

Впродовж часу з 18-го до 21-го лютого підрозділ Маринченка забирали на базу їхнього підрозділу, аби видати снайперські гвинтівки. Для цього, як він зауважив, треба було здати автомати Калашникова. Причин видачі нової зброї їм начебто не пояснили. 

«Хотів би додати щодо експертизи по гільзах… зброю я не застосовував. Мені не зрозуміло, як та експертиза робилась», – заявляв Маринченко суду. 

«Наш підрозділ залучався постійно на масові заходи, так би мовити на підтримку, але у резерв. 19-го січня 2014-го, на Водохреща, я був залучений особисто. Нам поставили задачу висунутись на передову позицію», – розповів ексберкутівець Сергій Тамтура. 

Втім, майже одразу, за його словами, вони з колегами «потрапили під каміння та коктейлі Молотова мітингарів». Тамтура сказав, що отримав тоді закриту черепно-мозкову травму, опіки очей та слизової. 

«Напередодні 18-го лютого мене знову призначили. Вже 18-го я пішов озброюватися. Сергій Кусюк проводив нам інструктаж, сказав дотримуватись закону про міліцію. І ми поїхали під Верховну Раду десь о 7-ій годині ранку. Зранку було тихо та спокійно, очікувалась мирна хода», – розповів Тамтура в суді. 

Надвечір 18-го їх транспортером доставили на вулицю Інститутську. Наступного дня, за його словами, на вулиці почали вибухати «якісь салюти». 

«Десь під ранок 20-го я прокинувся від поштовху, у вікні автобусу, в якому ми були, щось мигтіло за ним. Я почав наздоганяти групу, вдягаючи на ходу амуніцію. Бачив, як несли пораненого нашого Миколу Семесюка. Звідусіль постійно лунали постріли», – розповів Тамтура. 

Він наголосив, що один з піротехнічних засобів влучив у нього. 

«Після поранення мене відвели до швидкої допомоги. Лікарка в швидкій сказала, що чула по телевізору, що нам дають злочинні накази. І я сказав, що якби отримав злочинний наказ, то не виконав би його. І мене повезли в госпіталь МВС. Я віддав свою форму там на прання», – розповів він. 

З плином часу хтось сказав обвинуваченому, мовляв, госпіталь хочуть брати штурмом. Тоді Тамтура вирішив їхати додому. Форму не забрав. За його словами, до праці він повернувся лише 8-го березня. 

На запитання судді Тамтура зазначив, що не бачив, як працівники міліції стріляли в сторону мітингувальників. Тамтура також переконував, що не зробив особисто жодного пострілу 20-го лютого. 

Наприкінці допиту підсудний назвав події Революції Гідності «безладом та груповими нападами».  

Нагадаємо, вранці 20-го лютого «Беркут» і Внутрішні війська почали відступати з Майдану. Протестувальники сприйняли це як можливість просунутись по Інститутській. Активісти стали підійматися вулицею й потрапили під перехресний обстріл. Загинуло кілька десятків людей. За офіційними даними, цього дня загинуло 48 активістів. Сотні майданівців були поранені.

Рішення у справі про розстріли на Інститутській має стати важливим етапом встановлення правди та відновлення справедливості щодо подій на Майдані, які суттєво вплинули на подальший хід історії та розвиток України.