Шевченківський райсуд Києва 2-го листопада визнав винуватими двох міліціонерів – Дмитра Дерев’янкіна та Вадима Шепеля – за звинуваченням у розгоні Майдану 30-го листопада 2013-го року, але звільнив від покарання за двома із трьох статей через сплив строків давності. 

Про це йдеться у тексті рішення, інформує Watchers. 

Обвинувачені –  колишні міліціонери ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в Києві – Дмитро Деревянкін та Вадим Шепель.  

Їх звинувачують у перевищенні влади та службових повноважень, що супроводжувалось такими, що ображають особисту гідність потерпілого. А також у незаконному перешкоджанні проведенню зборів та мітингів та службовому підробленні. 

За даними слідства, Шепель та Дерев‘янкін незаконно затримали та склали неправдивий рапорт на активіста Революції Гідності Андрія Яремова під час протестів 30-го листопада 2013-го року. В рапорті вказали, що Яремов нібито порушував громадський порядок, хуліганив та «злісно не виконував накази працівників міліції». 

Суть справи

Слідство встановило: 30-го листопада 2013-го підсудні о 4:05 прибули разом з іншими міліціонерами до монументу Незалежності на Майдані.

У період з 4:11 до 4:22 «Беркут», використовуючи спеціальні засоби, зокрема кийки «ПР» та «Томфа» розганяв активістів, які вийшли на головну площу міста Києва аби реалізувати своє право на мирне зібрання. 

Після жорстокого розгону 132 особи отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а ще 300 – були витіснені від монументу Незалежності до проїжджої частини вулиці Хрещатик.

Крім того, співробітники «Беркуту» тоді провели так звані затримання 35 учасників мітингу. 

Шепель та Деревʼянкін того дня схопили за руки та ноги одного з мітингувальників, який також стояв біля монументу, і одразу понесли його в сторону автозаку. Однак перед тим, кинули його на землю, обличчям вниз, і наказали тихо лежати. Чоловік відчував в той час ще й загрозу застосування інтенсивнішого насильства з боку міліції. Нині він має статус потерпілого у справі. 

Близько 5:45 потерпілого та інших незаконно затриманих протестувальників повезли до райвідділків міліції, аби скласти на них протоколи про нібито адміністративне правопорушення.

Крім того, прокуратура доводила в суді, що Шепель та Деревʼянкін для штучного створення доказів склали і підписали по два рапорти про нібито правопорушення з боку потерпілого. В документах вони вказали, що той нібито вчинив хуліганство та злісну непокору законній вимозі працівника міліції. Однак Шевченківський райсуд Києва 7-го березня 2014-го закрив провадження через відсутність в діях потерпілого складу правопорушення. 

Що розповіли обвинувачені

Один з підсудних під час допиту в суді заявляв: міліція тоді нібито оголошувала вимоги до учасників акції про звільнення площі, також міліціонери попереджали мітингувальників про наслідки невиконання цих вимог. 

За його словами, усіх, хто добровільно погодився залишити площу, правоохоронці безперешкодно випускали, нікого з них начебто не затримували. 

Він заявляв, що затримали лише тих, хто нібито кинувся в бійку із правоохоронцями. 

Примітно, що обвинувачений спершу взагалі не міг пригадати причину затримання потерпілого. Лише потім згадав, що той буцімто не реагував на зауваження міліції, не хотів йти з Майдану Незалежності та бився. 

Він все ж підтвердив: незаконно затриманих мітингарів запроторювали в автозак, а потім – везли до райвідділів міліції. Вже у міліції затриманих активістів посадили до актового залу. 

Другий підсудний розповів: його залучили до охорони громадського порядку 30-го листопада 2013-го. Командування працівникам його підрозділу тоді поставило завдання – активістів витіснити, аби звільнити проїзд для спецтранспорту КП «ШЕУ». Адже ті мали готувати до встановлення ялинку. 

Підсудний заявив, що нібито не брав участі у витісненні. Однак він начебто чув скарги на заблокований проїзд від працівників комунальних служб. 

Однак він пригадав, що на території між стелою та пам’ятником засновникам міста Києва затримав двох осіб, зокрема і потерпілого. Проте причину затримання він згадати не зміг.  

Однак під час допиту в суді обвинувачений наполягав: складений ним рапорт повністю відповідав дійсності. У рапорті ж правоохоронець писав, що потерпілий нібито хуліганив та не хотів виконувати наказ міліції. 

Що розповів потерпілий

Андрій Яремов в суді розповів: залишився на площі навіть після завершення акції протесту, аби підтримати інших учасників акції, які там стояли, зокрема своїх одногрупників. 

Потерпілий пояснив: коли з боку Жовтневого палацу до Майдану Незалежності почали спускатись працівники міліції, – він почув заклик бігти до стели. Перебуваючи біля неї, потерпілий та інші мітингувальники співали гімн України, тримаючись за руки. 

Він зазначив, що не чув жодних вимог покинути площу від міліції. Найнеочікуванішим для нього стало те, що міліція жорстоко побила громадян. 

Потерпілий спробував тоді втекти, однак, побачивши велике скупчення людей, усвідомив, що не зможе їх оминути. Тому він зупинився, підняв догори руки та продовжив стояти у такому положенні. В цей час двоє міліціонерів з підрозділу «Беркут» вдарили його по ногах, а потім – скинули зі стели донизу, де до нього підійшли четверо інших правоохоронців та, утримуючи за руки і ноги, віднесли до автозаку. 

А коли міліція кинула чоловіка обличчям донизу, на асфальт неподалік від спеціального автомобіля, його кілька разів вдарили по спині. При цьому він чув накази заховати руки та ноги «під себе». Після побиття у потерпілого зʼявились гематоми, однак до лікаря він не звертався, оскільки сильно злякався, а в подальшому – навіть остерігався виходити на вулицю з гуртожитка.

Після побиття чоловіка запроторили до автозаку, де знаходились інші затримані активісти. Їх тривалий час возили містом, погрожуючи. І лише вранці доставили до райвідділку міліції. 

За його словами, там їх розділили, відправивши кожного затриманого до окремого кабінету. У відділку міліції потерпілий був близько 3 годин, даючи пояснення. В процесі міліція тиснула на нього, тому він підписав протокол, незважаючи на те, що слідчий вніс до документа невірні відомості.

Що розповіли свідки

У червні 2020-го року в суді свідчив тодішній оперуповноважений Шевченківського управління міліції Олексій Лупак. Саме він складав адміністративний протокол щодо Яремова за рапортом Шепеля та Дерев’янкіна. Зрештою, адміністративну справу закрили за недовденістю протиправних дій з боку Яремова. 

У суді Лупак розповів, що у 2013 році він займався «встановленням місця знаходження викрадених транспортних засобів». На питання прокурора Володимира Гриньківа, чи мав він повноваження складати адміністративні протоколи, свідок відповів:

«Згідно із законом про міліцію, який діяв на той час, кожен працівник міліції мав право складати адміністративні протоколи».

На питання, чи були крім рапортів «беркутівців» і пояснень Яремова ще якісь документи у справі, Лупак зазначив: «не пам’ятаю, це було 6 років тому». Однак, він підтвердив, що складав протокол на основі рапорту «беркутівців».

«У законі про міліцію не було чітко прописано, які документи мали б бути для складання адміністративного протоколу», – сказав екс-міліціонер.

У наказі МВС від 4 жовтня 2013 року зазначається протилежне:«До протоколу долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи».

Свідок не зміг відповісти, чи мав якісь із цих документів, коли складав протокол. 

При цьому Олексій Лупак зазначив, що його не притягували до відповідальності за те, що він складав протоколи на основі неправдивих, на думку прокуратури, рапортів працівників «Беркуту».

Свідок з “Благоустрою”: не чув, не пам’ятає

У якості свідка сторони обвинувачення суд 9-го листопада 2020-го допитав Євгена Козуліна, який працював у київському комунальному підприємстві «Благоустрій». У 2013 році Козулін також працював у цьому відомстві. 

Зазначимо, саме в ніч на 30 листопада 2013 року працівники цього комунального підприємства прибули на Майдан начебто для встановлення каркасу новорічної ялинки. Тим часом міліція вимагала від мітингувальників звільнити площу, щоб комунальники почали роботу. Свідок на питання прокурора Віталія Гриньківа зауважив, що у них на роботі бувають нічні виїзди у разі погодження з керівництвом, хоча загалом графік стандартний – з 9:00 до 18:00. 

Втім, в той день разом із  комунальниками на площі з’явилися також кілька тисяч бійців «Беркуту». Вони намагалися витіснити протестувальників з Майдану у сторону Хрещатика. 

«Нам сказали тоді, що встановлюється ялинка і треба її обгородити парканом, щоб уникнути нещасних випадків. До цієї роботи в нічний час було задіяно приблизно 3 чи 4 бригади. Я прибув на місце десь о третій годині ночі з 29 на 30 листопада 2013 року», – сказав свідок. 

За його словами, міліція «гнала» мітингувальників на Хрещатик. Втім, фізичного насильства з боку правоохоронців свідок начебто не бачив. Майже на всі питання стосовно дій беркутівців свідок відповідав здебільшого: «не знаю» або «не пам’ятаю». 

Свідок сховався, коли побачив натовп мітингувальників, які, за його словами, втікали від міліції. Разом з тим, свідок Козулін стверджував, що протиправних дій міліції не бачив. 

Інший свідок з числа працівників КП «Київблагустрій» повідомив: особисто бачив, як правоохоронці били кийками учасників акції, зокрема жінок, а також людей, які вже лежали на землі. Тоді як протиправних дій мітингувальників він не помітив. 

Свідок з німецького телебачення: беркутівці гамселили ногами людей

В суді також допитали як свідка позаштатного продюсера німецького каналу ARD. Він розповів: разом із телеоператором приходив на Майдан та готував сюжети для німецького телебачення. 30-го листопада о 3:58 мітингувальники під стелою співали гімн України, а невдовзі – міліція вже била людей кийками. Тоді як жодних провокацій зі сторони активістів він не спостерігав. 

Учасники акції почали тікати від правоохоронців. За словами свідка, побиття тривало десь хвилину, після чого один із керівників «Беркуту» це припинив. Також свідок зазначив, що перед початком застосування фізичної сили, він чув лайливі викрики серед працівників підрозділу «Беркут».

Біля входу до ТЦ «Globus», де знаходився сам свідок, працівники підрозділу «Беркут» кийки не застосовували, однак намагались відтіснити учасників акції. Після цього, свідок побачив, як ще одна група правоохоронців почала наближатись до мітингувальників з боку пам`ятника засновникам міста Києва, правоохоронці, за словами свідка почали застовувати кийки до учасників акції, які, внаслідок побиття падали на землю. 

Свідок уточнив: після того, як мітингувальників відтиснили з Майдану Незалежності, «Беркут» побіг до пам`ятника засновникам міста Києва. Біля пам`ятника свідок побачив, як правоохоронці когось гамселили ногами.

Фотограф: дівчина впала і її били міліціонери

В суді свідчив також фотограф, який був на акціях протесту від самого початку. 

В ніч на 30-те листопада 2013-го свідок прочитав у соцмережах повідомлення про загрозу жорстокого силового розгону акції, після чого поїхав на Майдан. А вночі, за його словами, почалось силове витіснення активістів. 

Близько 4 ранку за спиною свідка впала дівчина, і він намагався їй допомогти, однак в цей час її почали бити міліціонери, а свідка – відтіснили з того місця.

Фотограф зазначив: тієї ночі його також побили правоохоронці: по руці та спині. Однак до лікарні він не звертався і не просив визнавати його потерпілим.

Вирок: злочинного наказу та змови не було 

Врешті-решт суд дійшов висновку: Шепель та Деревʼянкін вчинили групою осіб, без попередньої змови між собою, перевищення службових повноважень, що супроводжувалися болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, за відсутності ознак катування. А також незаконно перешкоджали мирним мітингам. 

Суд кваліфікував їх дії за: 

• ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України (в редакції Закону України від 07.04.2011);
• ч. 1 ст. 28 ст. 340 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001);
• ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 07.04.2011).

Проте суд вважав, що вони не діяли на виконання явно злочинного наказу (ч.4 ст.41 КК України). 

«В судовому засіданні не надавалися докази того, що обвинувачені виконували завідомо злочинні накази, оскільки такі обставини не були предметом розгляду та дослідження у судовому засіданні, а відтак обвинувачення в частині інкримінування дій за ч. 4 ст. 41 КК України підлягає виключенню як таке, що не було предметом розгляду, є надмірним та не мотивованим», – йдеться у вироку. 

Суддя Марина Антонюк перекваліфікувала дії обвинувачених за ч.2 ст. 28 КК України на частину першу даної статті. 

«Будь-яких доказів того, що працівники правоохоронних органів попередньо змовилися для вчинення протиправних дій, у матеріалах провадження відсутні», – йдеться у рішенні. 

Відтак суд визнав Дерев’янкіна та Шепеля винуватими у перевищенні службових повноважень, вчиненого групою осіб, що супроводжувалося діями, які ображають гідність потерпілого. І призначив по 3 роки тюрми з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 роки.

Суд також визнав їх винуватими, але звільнив від покарання через сплив строків давності у: 

• перешкоджанні мирним зібранням, вчиненому групою осіб, призначивши покарання – 2 роки за ґратами;
• службовому підробленні, призначивши покарання у вигляді одного року позбавлення волі. 

Зазначимо, вирок набере законної сили після апеляційного оскарження. 

Хід розгляду справи

Обвинувальний акт у справі скерували до Шевченківського райсуду Києва ще 8-го листопада 2018-го року. 

У 2018-му суддя Антонюк взяла самовідвід, оскільки під час подій Революції Гідності вона розглядала адміністративну справу щодо одного з активістів. Справа будувалась на рапорті міліціонерів про дрібне хуліганство та порушення громадського порядку, яке нібито вчиняв активіст. Втім, суддя Віталій Циктіч, розглянувши заяву про самовідвід, відмовив у її задоволенні. 

Згодом прокурор Олег Гаркуша заявив судді Антонюк відвід, мотивуючи його тим, що чоловік судді працював у райвідділку, в який доставляли затриманих майданівців. На думку прокурора, її чоловік міг бути знайомим із обвинуваченими. Гаркуша зауважив, що чоловік Антонюк і досі працює у правоохоронних органах, відтак припустив ймовірність впливу на головуючу. Втім, суд відвід відхилив. 

Дмитро Дерев‘янкін станом на 2020-ий рік працював поліцейським в місті Києві. Відповідна інформація містилася в його електронній декларації, розміщеній на сайті НАЗК. 

Вадим Шепель станом на 2020-ий працював в поліції. Про це йдеться в його електронній декларації на сайті НАЗК. Обидва несли службу у полку поліції особливого призначення №1 Головного Управління Національної поліції у місті Києві, який де-фактор є перейменованим полком «Беркуту». 

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.