Дніпровський беркутівець Дмитро Панченко, якого визнали винуватим у перешкоджанні мирним акціям протесту в часи Революції Гідності, станом на 2023 рік працює у поліції Дніпропетровської області та навіть виріс у посаді за цей час. Про це йдеться у відповіді відомства на запит Watchers. 

Голосіївський райсуд Києва 17-го липня визнав ексберкутівця Дмитра Панченка винуватим, проте звільнив від відбування покарання через закінчення строків давності. 

Панченка звинувачували у перешкоджанні проведенню мирних акцій протесту та у наданні неправдивих показань. Його показання стали основою для фабрикації справи проти нині потерпілого Антона Кудінова. 

У справі йдеться про події 21-го січня 2014-го. Саме тоді Кудінова незаконно затримали і зробили підозрюваним у масових заворушеннях. Хоча він на той час працював журналістом. 

Його затримали на столичній вулиці Грушевського, згодом відвезли до райвідділку і невдовзі відправили до СІЗО. Йому інкримінували ч. 2 ст. 294 Кримінального кодексу України (організація масових заворушень, які спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки). Втім, вже вкінці січня 2014-го, його відпустили під нічний домашній арешт. Згодом справу проти нього закрили. 

Досі працює поліцейським і навіть підвищений

У справі, в якій Панченка визнали винуватим, вказано: на момент подій працював на посаді міліціонера відділення № 2, взводу № 1 оперативної роти № 2 батальйону міліції особливого призначення «Беркут» ГУ МВС України в Дніпропетровській області. 

Ми звернулися із запитом до поліції Дніпропетровської області і зʼясували, що Панченко працює там і зараз. 

Працює поліцейським, проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області на посаді заступника командира взводу № 1 роти № 2 полку поліції особливого призначення. 

Враховуючи практику перейменування регіональних підрозділів “Беркуту” у місцеві підрозділи поліції особливого призначення навіть без зміни штатного розпису та людей на посадах, і те, що номер взводу і роти Панченка зараз збігається з взводом  і ротою “Беркуту” Панченка під час подій Майдану, можна припустити, що Панченко лишився працювати фактично у тому самому (але перейменованому) підрозділі. Проте з посади міліціонера відділення він “виріс” до заступника командира взводу.

У коментарі Watchers прокурор Олександр Деркач повідомив: статті, які інкримінували Дмитру Панченку, не передбачають позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах [у разі ухвалення обвинувального вироку]. 

Свідчив проти мирного мітингувальника

За даними слідства, 21-го січня 2014-го Антон Кудінов приїхав на Майдан, а саме – на вулицю Грушевського. Він вирішив підійти до правоохоронців і просити припинення побиттів мітингувальників. Водночас з шеренги правоохоронців вийшло четверо осіб і затримали Кудінова. Хоча він не вчиняв будь-яких протиправних дій. Його помістили у спеціальний автомобіль і привезли до Солом’янського відділку міліції. 

Обвинувачений беркутівець Панченко в подальшому виступив свідком і надав неправдиві показання про нібито активну участь Кудінова у «масових заворушеннях». 

Він сказав тоді слідчому: «..приблизно о 3-й годині 21.01.2014 було вирішено вилучити найбільш агресивних. Так, група БМОП «Беркут» перейшла кордон та почала вилучати осіб. Я у той час також був у тій групі і займався тим, що страхував співробітників, які були попереду. Так було вилучено декілька осіб, які в подальшому доставлені до автозаку. Серед вилучених осіб був хлопець, який був одітий у куртку червоного кольору та шолом білого кольору. Його я запам`ятав тому, що він кидав у працівників БМОП і ВВ каміння та пляшки із горючою рідиною». 

Суддя, яка відправляла журналіста Кудінова під час Майдану під варту, сприйняла слова беркутівця Панченка, як основні докази обґрунтованості підозри. 

Беркутівець: люди вчиняли «масові безлади» 

Під час допиту в Голосіївському суді Панченко розповів: 20-го та 21-го січня 2014 року його підрозділ базувався біля стадіону «Динамо». На його думку, люди нібито порушували громадський порядок і вчиняли «масові безлади».

Він заявляв, що люди палили шини, кидались камінням та пляшками із запалювальною сумішшю. При цьому правоохоронці «здійснювали пасивну охорону», ними застосовувались щити та спеціальні засоби (газові гранати).

За його словами, в ніч з 20-го на 21-ще січня протестувальники були «більш активні». Одні – стояли на пагорбі, а більш активні – знаходились біля кордону внутрішніх військ. 

«Для документування незаконних дій мітингувальників був спецавтомобіль із відеокамерою, який знаходився за кордоном внутрішніх військ, а також через гучномовець попереджав про припинення масових заворушень», – розповідав він.

Панченко сказав суду, що Кудінов нібито заліз тоді на автомобіль внутрішніх військ, махав руками і кричав мітингувальникам: «Давайте рухаємося». Він начебто бачив, як Кудінов кидав каміння у правоохоронців. 

Панченко запевняв суд, мовляв, особисто він Кудінова не затримував, а лише бачив цей процес зі сторони. Хлопця запамʼятав по яскравому одягу.

Суд втім критично поставився до показань обвинуваченого, розцінив їх як такі, що надані з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Потерпілий: роздягли, били та не давали води 

Кудінов розповів в суді, що приходив на Майдан Незалежності на мирні зібрання, щоб висловити свою позицію, підтримати тих, хто також хотів змін в країні. Його зокрема, як і багатьох, обурило побиття студентів, яке сталося в ніч на 30-те листопада 2013-го. 

20-го ж січня 2014-го по телевізору показували сюжет, де видно, як працівники «Беркуту» стріляють в людей. Він не міг стерпіти цього необґрунтованого насилля, і зокрема до журналістів. Окрім солідарності до протестів, була ще й професійна солідарність як журналіста. 

Він пригадав, як підійшов до правоохоронців, як його миттєво схопили; як почали душити та зривати шолом з голови.  

Беркутівці порвали його одяг, зірвали рюкзак. Він просив їх цього не роботи, оскільки не перешкоджав їм і не чинив опір. Проте вони поставили його на коліна перед автозаком, на морозі. Роздягнули, розірвали флісову кофту. Він був обличчям до автозаку, а спиною – до них, і вони почали його бити руками та ногами по голові та тулубу. 

Потім його майже роздягненого кинули в залізний автозак, відібрали телефон, речі, не повідомили родичів та друзів про його місцеперебування. Десь через годину-дві йому повернули розірвану флісову кофту. 

Це були, на його думку, тортури, адже його та інших незаконно затриманих, десь з 2-х годин ночі до 12-ї години дня, тримали в автозаку, без води та їжі, за мінусової температури. 

Серед тих, хто його затримував, він потім впізнав Дмитра Панченка. 

Що розповів свідок

18-го жовтня 2021-го суд допитав свідка Андрія Левіна. Він розповів про те, як його друг Антон Кудінов опинився за ґратами під час подій Майдану. 

«Я знаю Антона (потерпілого) з моменту, як він прийшов влаштовуватись у рекламне агенство, де я був креативним директором. Під час подій січня 2014-го він просив кілька днів пожити у мене в квартирі. Безпосередньо 19-го січня ми перебували в стороні вулиці Грушевського. Він же тоді працював журналістом, він намагався спілкуватися з протестувальниками в той момент. В ніч на 21-ше січня він зібрався і пішов на акцію протесту, взявши мою білу футболку. Того ж дня він був затриманий міліцією», – розповів свідок. 

За його словами, він особисто слідкував за акціями протесту в Києві і підтримував їх, але не був активним учасником. 

«Ми тиждень шукали відеозапис, на якому видно, як затримували Антона з його саморобним білим прапором у вигляді моєї футболки. Мене допитували на судовому засіданні, коли обирали запобіжний захід Антону. Він не та людина, яка буде з позиції фізичної сили вирішувати конфлікти», – зазначив Левін. 

Слухання Солом’янського суду тоді, під час Майдану, за словами свідка, відбулось дуже швидко. Він назвав цей процес «конвеєром». Адже в один день, під ряд, судили кількох мітингувальників. 

Адвокат Панченка – Стефан Решко – запитував свідка щодо того, чи бачив той агресивних активістів. Захисник намагався отримати від Левіна свідчення того, що протестувальники могли буцімто застосовувати силу до правоохоронців. 

Свідок наголосив, що читав у новинних замітках про побиття журналістів міліцією. Втім, особисто він цього не бачив. Так само як і не бачив агресивних мітингувальників. 

Вирок

У дебатах прокуратура та представниця потерпілого мали спільну позицію: просили призначити Панченку покарання у вигляді 4-ох років позбавлення волі. Адвокат підсудного наполягав своєю чергою на виправданні. 

Сам Панченко не вважав себе винуватим і в останньому слові заявив: «Шановний суд, сподіваюсь на законне і виважене рішення. Прошу виправдати мене за двома статтями». 

У вироку суд вказав: «право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується та захищене державою, яка зобов`язана забезпечити його ефективну реалізацію. Реалізація права на мирні зібрання в Україні регулюється актами національного та міжнародного законодавства». 

Суд врешті-решт визнав Панченка винуватим та призначив йому таке покарання: 

• за перешкоджання мирним протестам – 3 роки позбавлення волі;
• за неправдиві показання – 3 роки та 6 місяців. 

Проте суддя Оксана Бушеленко одразу звільнила його від відбування покарання у звʼязку із закінченням строків давності  

«Здійснення прав на свободу зібрань та об’єднання не підлягає ніяким обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб», – констатувала суддя.

Хід розгляду

Спершу обвинувальний акт у цій справі надійшов для розгляду до Печерського райсуду Києва. Але судді заявляли самовідводи, адже брали участь як слідчі судді під час досудового слідства у цьому провадженні. Після цього апеляція Києва відреагувала на звернення голови Печерського суду і скерувала обвинувальний акт до Голосіївського суду столиці. 

Вже 25-го лютого 2021-го року документ надійшов для розгляду до Голосіївського суду Києва. 

Згодом суд дозволив Панченку брати участь у засіданнях шляхом відеоконференцзв’язку із Заводського районного суду Дніпродзержинська. Про це просив його адвокат, зазначаючи, що обвинувачений проходить службу у Національній поліції і має важкохворого батька.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.