Провадження проти керівника організації «Ніхто крім нас» Олександра Ковальова, який ймовірно сприяв втечі ексберкутівців після масових розстрілів протестувальників на вулиці Інститутській у Києві, закрили через «відсутність в діянні складу кримінального правопорушення».
Про це йдеться у відповіді Печерської окружної прокуратури на запит Watchers.
Що відомо про Ковальова
За даними «Чесно», у 2019-му році Олександра Ковальова обрали депутатом Верховної Ради 9-го скликання за виборчим округом №51 (Донецька область) як безпартійного самовисуванця. З 6-го грудня 2019-го року – він став членом депутатської групи «Довіра», до того – позафракційний.
У травні 2022 року вступив у новоутворену депутатську групу «Відновлення України»
Журналіст Денис Казанський писав, що ця організація [«Ніхто крім нас»] «завжди була оплотом лютої українофобії», її представники били учасників проукраїнських мітингів, нападали на журналістів і били їм апаратуру, брали участь в «російських маршах» пліч-о-пліч з представниками «Русского блока» і взагалі «мали славу свавільників і мракобісів».
У липні 2016-го народний депутат Володимир Ар’єв опублікував фото, на якому, як стверджує нардеп, імовірно Ковальов знаходиться біля Донецької облдержадміністрації під час захоплення її терористами угруповання так званої «ДНР».
Після початку великої війни, як писало CNN, завдяки контактам в ФСБ Ковальов зміг вести таємні переговори з росіянами про евакуацію захисників Маріуполя з «Азовсталі» в оточеному на той час місті.
Допомога ексберкутівцям
Нещодавно ми писали, що Голосіївський райсуд Києва 25-го травня засудив до 10 років позбавлення волі заочно Сергія Яковенка, який допоміг ексберкутівцям втікати після масових розстрілів протестувальників на вулиці Інститутській у Києві.
Під час подій Революції Гідності Яковенко працював на посаді заступника начальника управління оперативних розробок міжрегіонального характеру департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС.
Із тексту вироку стало зрозуміло, що допомагав Яковенку керівник однієї з ГО, а саме Олександр Ковальов.
20-го лютого 2014-го зведений загін працівників роти спеціального призначення полку міліції «Беркут» знаходився на вулиці Інститутській в Києві. Аби залякати активістів, вважає прокуратура, вони вчинили терористичний акт та умисні вбивства. Внаслідок цих дій було вбито 48 осіб, щонайменше 84 особи отримали вогнепальні поранення.
Беркутівці застосували табельну вогнепальну зброю. А саме: 24 автомати Калашнікова калібру 7.62 модернізовані складні, одну снайперську гвинтівку Драгунова (СВД), один пістолет Форт-12, а також спецзасоби, зокрема три Форт-500, споряджені у тому числі патронами із зарядом свинцевої картечі.
Прокуратура в суді наполягала: організатори, з-поміж вищезазначеного керівництва МВС та особи, причетні до злочинів проти активістів, залучили Яковенка, щоб той допоміг вивезти з Києва працівників «Беркуту». А також для сприяння у знищенні використаної проти мітингувальників зброї.
Яковенко погодився. Він своєю чергою пішов по допомогу у вивезенні працівників «Беркуту» до свого тодішнього приятеля – керівника ВГО «Ніхто крім нас» Олександра Ковальова. Це сталося у першій половині дня 23-го лютого 2014-го, випливає з матеріалів справи. Вони домовились про зустріч у приміщенні ПАТ «КиївЗНДІЕП», де громадська організація орендувала приміщення.
Яковенко попросив Ковальова сприяти у вивезенні працівників «Беркуту». Він пояснив це превентивними заходами, зокрема недопущенням нібито розправи над беркутівцями з боку мітингувальників.
Ковальов своєю чергою залучив до задуманого ще трьох чоловіків з своєї організації (Сердюка, Бована та Щекунова).
У тексті вироку (Яковенку) йдеться: з 20:00 до 23:00 23-го лютого беркутівців вивезли автомобілями до виробничого приміщення одного з проєктних інститутів, де їм було надано окреме місце для переховування. Зранку наступного дня, працівники «чорної роти» Беркуту групами (по 2-3 особи) на таксі виїхали за межі Києва в напрямку Миколаєва, а частина з них – за межі України.
Слідство встановило: Ковальов мав три телефонні розмови з командиром чорної роти «Беркуту» Дмитром Садовником 22-го лютого 2014-го. Із Садовником того дня говорив телефоном і Яковенко.
В суді також дослідили листування смс-повідомленнями Ковальова з абонентом «Роман Андрєєв». У 2015-му Ковальов звернувся до нього словами: «Мне шепнули, что против меня что-то затеяла военная контрразведка с военной прокуратурой, якобы за то, что я мутил против Майдана, помогал скрыться «Беркуту». Можно ли узнать: действительно ли прокуратура что-то против меня роет??». Адресат відповів: «узнаю».
[Ймовірно йдеться про колишнього заступника ексгенерального прокурора України Віктора Пшонки – Романа Андрєєва].
Справу проти Ковальова закрили
Олександру Ковальову спершу також інкримінували такі злочини, як переховування та знищення зброї силовиків-втікачів режиму Януковича та допомогу у втечі ексберкутівцям.
Цьогоріч ми звернулися із запитом до Офісу генерального прокурора, аби зʼясувати, що сталося зі справою щодо Ковальова з плином років. Там скерували наш запит до Печерської окружної прокуратури, яка вочевидь і займалася нею.
«Станом на 28.07.2023 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, у кримінальних провадженнях у яких процесуальне керівництво здійснюється Печерською окружною прокуратурою міста Києва, обліковується одне провадження, що можливо підпадає під ознаки запитуваної інформації, – від 15.07.2016 за ч.1 ст. 396 ККУ та за ч. 1 ст. 263 ККУ за фактом вчинення дій спрямованих на заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину, а саме переховування злочинців, шляхом організації надання їм транспортних засобів та тимчасового житла, а також переховування знарядь вчинення особливо тяжких злочинів, та за фактом незаконного придбання та зберігання бойових припасів», – йдеться у відповіді на наш запит.
У відомстві зазначили: 18-го липня 2016-го року Ковальову повідомили про підозру за ч. 1 ст. 263 КК України. А 11-го серпня того ж року – за ч. 1 ст. 396 КК України.
У серпні 2016-го Ковальову обрали запобіжний захід у вигляді особистого зобовʼязання.
Відповідь Печерської окружної прокуратури на запит Watchers
Однак 20-го березня 2019-го року кримінальне провадження було закрито через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України), повідомили у прокуратурі.
«На теперішній час кримінальне провадження від 15.07.2016 за ч.1 ст. 396, ч. 1 ст. 263 КК України перебуває на стадії досудового розслідування», – зазначено у відповіді.
Змову з МВС заперечував
Керівник громадської організації «Ніхто крім нас», яка об’єднує учасників бойових дій часів Совєцького союзу в Афганістані, Олександр Ковальов підтвердив, що допоміг «беркутівцям» виїхати з бази у Києві у 2014 році. Про це йшлося у його заяві, оприлюдненій на сайті організації у 2016-му.
«У мене не було жодної змови з найвищим керівництвом МВС. На той момент, у 2014-му році, ми дійсно допомагали всім, хто до нас звертався, по обидва боки. У тому числі й міліції. В той момент всі намагалися піаритися з приводу “Беркуту”, і всі пропонували вивезти “Беркут” з Києва», – зазначав він.
За його словами, беркутівців вивозили з міста таксисти.
«Хто були ці бійці, куди вони поїхали, з чим вони виїхали – я не знаю, я там особисто не був присутній. Це був громадянський акт здорового глузду, щоб людей випустити. Тому що на той момент вони виконували свої службові обов’язки», – казав Ковальов.
Він також стверджував, що ніколи не бачив і нічого не знає про зброю, яку він нібито допомагав знищувати.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.