Хмельницький міськрайонний закрив доступ до розгляду справи  щодо розстрілу під управлінням Служби безпеки України у Хмельницькому у лютому 2014-го року усім, крім сторін справи. ЗМІ та громадськість не можуть бути присутніми у суді. 

1-го листопада 2024-го року суддя Олег Антонюк вирішив проводити судові дебати у цій справі без ЗМІ та громадськості, у закритому режимі. Перед цим суд відмовив Watchers у онлайн-трансляції судових засідань, а Суспільному – у зйомці та присутності на засіданні.

Представниця потерпілих Ольга Веретільник розповіла, що захисники Крайтора та Тарадая переконували, що у справі нібито є державна таємниця, наявність якої суд втім заперечив у офіційній відповіді адвокатці. За її словами, увага медіа суду не дуже подобається. Суддя обґрунтовуючи відмову у трансляції, послався на давно скасований карантин.    

Загинули двоє, десятки поранених

19-го лютого 2014-го року, біля будівлі управління СБУ зібрались активісти, аби протестувати щодо виїзду спецпідрозділу «Альфа» на розгін мітингувальників до Києва. Невдовзі у беззбройних активістів стріляли з будівлі відомства. У той день під управлінням загинуло двоє людей, десятеро було поранено. Смертельно поранили Людмилу Шеремет, а пізніше, від пострілів, загинув ще один мітингувальник – Дмитро Пагор. 

За даними слідства, колишній керівник управління СБУ Віктор Крайтор надав наказ відкрити вогонь по протестувальникам, у яких не було з собою зброї. А альфівець Віталій Тарадай – виконав наказ керівника і здійснив постріли.

Нині Крайтора та Тарадая звинувачують у перевищенні влади та службових повноважень (ч. 2 ст. 365 ККУ в редакції Закону від 07.04.2011р.), вбивстві через необережність (ч.1 ст. 119 ККУ), нанесені необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження (ст. 128 КК України). 

Закрили розгляд на ключовому етапі

1-го листопада 2024-го року цього року у даній справі розпочались судові дебати, фактично фінальний етап розгляду. 

Представниця потерпілих Ольга Веретільник у коментарі Watchers повідомила: суддя Олег Антонюк на прохання захисту  вирішив проводити дебати у закритому режимі, без ЗМІ та вільних слухачів. В єдиному реєстрі судових рішень станом на 26-те листопада досі немає ухвали з мотивацією суду щодо такого рішення. 

На цьому ж засіданні, перед тим як закрити розгляд справи від громадськості, суддя також відмовив «Суспільному» у клопотанні про запис засідання і відхилив клопотання  Watchers про трансляцію засідання судовими засобами.

«Захист, думаю, попросив закритого розгляду, щоб не пускати журналістів. Я навіть подавала окреме клопотання про відкритий розгляд. Мені теж відмовили» , – повідомила нам Ольга Веретільник, яка представляє потерпілих у справі.

Відмовили у трансляції через воєнний стан та карантин

За день до початку дебатів Watchers надіслали до суду клопотання про онлайн-трансляцію судових засідань у цій справі на каналі «Судова влада» в YouTube. Але суддя відхилив це клопотання. Обгрунтування такого рішення мало би бути в ухвалі, але в реєстрі такої немає.

Журналістка Watchers звернулась до суду із запитом аби дізнатись причину. 

Відповідь була дуже плутаною. З одного боку, нам відповіли, що судовий розгляд «загалом відбувався у відкритому засіданні за виключенням окремих судових засідань». З іншого боку, відмову в трансляції пояснили карантином через COVID-19 та  воєнним станом.

Зокрема, у тексті відповіді суд послався на карантинні обмеження, аргументуючи цим можливість головуючого обмежити доступ осіб, бажаючих потрапити на слухання. Примітно, що карантин через COVID-19 відмінили 1-го липня 2023-го року. А ще саме онлайн-трансляції свого часу були рекомендовані Радою суддів як спосіб зберігати відкритість і гласність судових засідань, на яких через карантин обмежують присутність – а саме онлайн-трансляції ми і просили. По-третє, карантин раніше міг бути підставою для того, щоб обмежити конкретну особу від присутності на конкретному засіданні через міркування збереження здоров’я присутніх, а не відмовляти в онлайн-доступі до судового розгляду взагалі всім.

Окрім того в суді пояснили, що клопотання Watchers відхилили через воєнний стан. Хоча воєнний стан не є перепоною для трансляцій судовою владою судових розглядів – вони відбуваються весь цей час.

Зрештою суд послався також на “відомості, які охороняються законом” – наявність яких  у справі раніше сам же заперечив у відповіді на адвокатський запит. 

Насамкінець суд намагався пояснити нам відмову у трансляцію безпекою учасників кримінального провадження – але в такому разі, але документів про заходи безпеки щодо учасників процесу у суді оголошено не було.

Захист казав, що у справі є державна таємниця, але…

За словами Веретільник, під час судового розгляду вже були ситуації, коли суд вирішував проводити слухання закрито. 

«Початково у нас був відкритий судовий розгляд, в тому числі на більшості засідань, де досліджувалися докази. Потім, за клопотанням сторони захисту, суд вирішив проводити закриті засідання, це було на етапі дослідження доказів сторони захисту. Вони [адвокати] посилалися на те, що справа загалом стосується в тому числі чинного співробітника СБУ Тарадая. І от, згідно з частиною 6 статті 28 Закону України про СБУ, не можна розголошувати про причетність осіб до оперативних підрозділів СБУ. Буцімто ми будемо досліджувати якусь інформацію з обмеженим доступом: листування СБУ, листування прокуратури між собою, матеріали з ДСК (документи, що мають гриф «для службового користування» – не мають статусу державної таємниці). І от на цій підставі вони закривали судовий розгляд», – розповіла правниця. 

Але справи з держтаємницею не можуть розглядатись в цьому суді

Проте, якщо в справі є державна таємниця, то, виявляється, вона не може розглядатись в цьому суді – це пов’язано з вимогами до обладнання таких судів, які можуть розглядати справи з державною таємницею.

«Аргумент захисту був, що частина інформації, яка у нас тут досліджується, це державна таємниця, тому ми не можемо розглядати справу відкрито. З ним погодився суд. При цьому я подала адвокатський запит, щоб дізнатися, чи може цей суд обробляти взагалі таку інформацію. І мені відповіли, що не може», – повідомила вона. 

Вона додала: якби у справі була державна таємниця, то її б давно мали передати до іншого суду, який відповідає вимогам для розгляду справ з державною таємницею.

У письмовій відповіді суду на адвокатський запит Веретільник, з якою ознайомився Watchers, вказано: в суді є чинний дозвіл на провадження діяльності, повʼязаної із держтаємницею, проте розглядатись такі справ досі не можуть через відсутність спеціалізованої апаратури.

«Розгляд кримінальних проваджень з обмеженим доступом відповідно до вимог КПК України судом наразі здійснюватись не може через відсутність спеціалізованої апаратури для здійснення відео та аудіо фіксації судового процесу. Орієнтовний строк завершення повноцінного доукомплектування залу судового засідання для слухання справ з обмеженим доступом наразі суду невідомий», – також зазначено у тексті відповіді на запит Веретільник. 

Більше того, у цій відповіді суду прямо вказано, що справа Крайтора та Тарадая не містить відомостей, що становлять державну таємницю.

СБУ на стороні обвинувачених

Представниця потерпілих звернула увагу, що цивільний відповідач – управління СБУ по Хмельницькій області – підтримує усі клопотання захисту в суді. 

«І вони по суті – ще одна сторона захисту. Вони на стороні Крайтора і Тарадая, вони підтримують усі їх клопотання. У нас були випадки, коли ми допитували свідків, це були працівники СБУ, які були на місці події, і суддя з подачі захисту заборонив у них запитувати їх посади і коло посадових обовʼязків, посилаючись на ту ж частину закону про СБУ [ч.6 ст.28 Закону про СБУ]», – зазначила Ольга Веретільник. 

Справу закривали на етапі слідства

Крайтора затримали та взяли під варту 20-го лютого 2014-го року. У 2015-му він вийшов на волю, а його статус з підозрюваного замінили на свідка.

У 2015-му справу щодо Крайтора виділили із великого провадження щодо трагедії біля управління Служби безпеки у Хмельницькій області під час акції протесту. А через кілька днів – закрили  у звʼязку «з відсутністю в діях Крайтора складу кримінального правопорушення». 

Адвокатка Євгенія Закревська подала скаргу на це рішення і справу відновили.

За словами Ольги Веретільник, під час досудового слідства було протистояння між військовою прокуратурою і департаментом прокуратури у справах Майдану, оскільки з боку військової прокуратури нібито робилося усе, щоб справу закрити.

«Лише в 2019-му ця справа надійшла до суду. Досудове розслідування тривало з 2014-го по 2019-ий з гігантською паузою на час закриття провадження», – додала правниця. 

Зрештою, спершу прокуратура скерувала до суду обвинувальний акт щодо Крайтора – у червні 2019-го року. А щодо Тарадая – у вересні того ж року. Згодом, у лютому 2020-го, справи обʼєднали в одне провадження.

Активісти не хотіли, щоб «Альфу» відправили до Києва

За даними слідства, вночі 19-го лютого 2014-го року в Хмельницькому СБУ оголосили підйом по тривозі. Це сталося через інформацію про нібито можливий штурм приміщення управління. Прокуратура вважає, що працівники управління отримали вогнепальну зброю для захисту приміщення.

Проте вночі протестувальників під будівлею відомства не було. Люди почали збиратись лише об 11:00 біля приміщення адміністрації.

«Основний мотив збору людей – не допущення підрозділу СБУ спеціального призначення «Альфа» до розгону активістів на Майдані Незалежності в місті Києві», – зазначала прокурорка під час засідання з обрання запобіжного заходу Крайтору. 

Частина активістів згодом рушила до будівлі Хмельницької прокуратури, інша – до СБУ. Активісти хотіли, щоб керівник відомства – Віктор Крайтор – вийшов до людей і запевнив, що «Альфу» до Києва відправляти не будуть.

Прокурорка наголошувала, що люди під стінами СБУ не мали при собі зброї.

Незважаючи на це, на той момент керівник Управління СБУ в області – Віктор Крайтор віддав наказ на відкриття вогню по протестувальникам, а Віталій Тарадай його виконав.

«Чи був наказ відкривати вогонь по людям? Якщо Крайтор такий наказ не віддавав, то чи ініціював він службове розслідування відносно працівника, який відкрив вогонь? Чи було викликано працівників поліції для забезпечення громадського порядку? Чи було залучено переговорників для вгамування протестувальників? Чи викликав Крайтор iвидку після поранення людей?», – зауважувала прокурорка. 

Постріли здійснювались з будівлі СБУ

Слідство також встановило, що постріли, внаслідок яких загинули люди, здійснювались саме з приміщення управління СБУ. Тоді нікого, крім працівників СБУ, там не знаходилось.

Прокуратура встановила і те, що калібр куль, осердя яких було знайдено в тілах постраждалих, співпадає з калібром зброї, яка були в арсеналі управління.

«Олександр Полудніцин отримав тяжкі тілесні ушкодження – йому потрапила куля в низ живота. Людмила Шеремет померла в лікарні через кілька днів після події, їй куля потрапила в голову. А Володимир Гаман, йому попала куля по животу, були легкі тілесні ушкодження», – навела приклади поранень у постраждалих  Ольга Веретільник у коментарі Watchers. 

Наразі потерпілими у даній кримінальній справі визнано Ірину Шеремет, Олександра Полудніцина та Володимира Гамана. 

«Полудніцин мені розповідав, що він на допиті розповідав в суді про те, як все було. А суддя його підзиває і каже: «а може Ви помиляєтесь?», – додала правниця. 

Наступне засідання у справі відбудеться у січні 2025-го року.