Щодня «Укрзалізниця» допомагає українцям дістатися безпечних місць. Національний перевізник щовечора публікує розклад евакуаційних поїздів на наступний день, які курсують по всій Україні. Українські громадяни можуть виїхати як з гарячих точок, так і зі столиці. Проїзд евакуаційними рейсами безкоштовний.

З Києва та Львова також курсують безкоштовні евакуаційні потяги в напрямку Польщі. Графік руху таких поїздів «Укрзалізниця» публікує як у телеграм-каналі, так і на своєму офіційному сайті.

Розповідаємо, як українці намагаються виїхати з київського вокзалу та про що говорять упродовж тривалої поїздки.

«Головне — залізти в потяг»

Ранок 7-го березня. На столичному вокзалі — метушня. Одні уважно слідкують за інформацією на табло, інші — одразу прямують на перони в очікуванні будь-якого потягу. На вокзалі працюють волонтери, які допомагають орієнтуватися пасажирам на місці.

Переважна більшість людей в розмовах одне з одним повторюють: «головне — залізти в потяг». На пероні, з якого останні дні відправляється електричка «Київ-Львів», приблизно три сотні людей очікують на посадку. Дехто з них вже відправив своїх близьких, але не знаходять сил піти з вокзалу. Вони стоять на пероні. Чоловіки не можуть стримати сліз. Подекуди непорушно стоять, задивляючись услід поїзду.

Іноземні журналісти намагаються зафільмувати емоції, поговорити з тими, хто щойно попрощався з сім’єю. Невдовзі натрапляють на літню жінку, яка залишилась на пероні сама, відправивши дочку та онуків. Вона ж, прикриваючи обличчя руками, каже: «я певно їх більше не побачу, я не доживу».

Як тільки на сусідній перон прибуває потяг — люди попри рейки разом з тваринами та сумками біжать туди. Більшість з них — не знають, куди саме їде потяг, але хочуть, незважаючи на все, потрапити хоча б туди.

Довкола дверей до вагонів вже скупчилися люди: літні люди, жінки з маленькими дітьми та чоловіки, які прийшли провести своїх рідних. Прохід до вагонів відбувається в порядку живої черги. Щойно провідник відчиняє двері — починається давка. Десятки людей хочуть зайти першими, щоб зайняти місце і не їхати стоячи. Чоловіків провідники не пускають, кажуть: «перевага жінкам та дітям».

В одному купе — в середньому по 13 осіб

Уже в поїзді виявляється, що він їде сполученням «Київ — Івано-Франківськ». Пасажири збентежено запитують, чи прямує він до Львова. Втім, виходити не збираються, адже вже потрапили всередину.

Ті, кому вдалося зайти у потяг, швидко займають місця. Переважна більшість людей з маленькими сумками та рюкзаками. Втім, є і такі, хто бере величезні чемодани. Щоправда — їх доводиться залишати на пероні, беручи з собою основне. Адже один великий чемодан може зайняти місце одного пасажира. Дехто бере з собою в дорогу домашніх улюбленців.

У кожному купе по три сидячих місця з обох сторін, а також дві верхні полиці. Проте в результаті в купе нараховується від 10 до 15 людей, а також діти. Вп’ятьох пасажири розміщуються по обидва боки на сидячі місця. А також жінка з двома дітьми, меншому — 5 місяців. На верхніх полицях — їдуть по троє осіб.

Згодом вільних місць в купе не лишається і люди, аби не прогавити шанс поїхати, розміщуються у проходах. Примітно, що всі чемні один одного, допомагають вмоститися, пригощають їжею, яку взяли з собою.

Про що говорять люди

Коли потяг відправляється — пасажири щемливим поглядом проводжають родичів та близьких, визираючи з вікна. Хтось видихає з полегшенням, а хтось — поринає у безодню емоцій. Жінка, яка потрапила в поїзд у легкій куртці та з одним пакетом розповідає, що російський снаряд поцілив у сусідню хату на Київщині. Вона ж своєю чергою вирішила одразу їхати, відчувши небезпеку. Розповіла, що працює викладачем і бачила багатьох своїх студентів серед волонтерів на вокзалі.

Молода жінка з двома дітьми також родом з Київщини. Каже, що ледь-ледь виїхала. Розповіла, як в один момент інтуїтивно відчула, що лишатись вже не можна, схопила дитячі речі в машину і поїхала до вокзалу.

Інша жінка із 14-річною дочкою каже, що стала переселенкою вже вдруге. Вона родом з Донецької області, переїхала у Київ у 2014-му з одним чемоданом, почавши життя заново. Втім, тримається оптимістично. «Доведеться знову починати спочатку. Змогли вижити тоді, зможемо і зараз», — ділиться вона.

Дідусь встиг сісти в потяг в одному пальті. Каже, що посадив онуків на потяг до Львова ще два дня тому (5 березня), а сам — ночував на вокзалі, допоки не зміг сісти в поїзд. Його син вступив до територіальної оборони, а невістка — залишилась в Києві.

На шляху до безпеки люди нервово проглядають новини, діляться з іншими пасажирами, окремі теми виносять на обговорення.

«Що йому потрібно взагалі від нас. Невже він не розуміє, що вже програв», — каже жінка, яка їде до родини у Івано-Франківськ. Інші пасажири підтримують.

«У Макарові авіаудар по хлібозаводу». — перериває нетривалу тишу жінка-викладачка.

«Виродки», — прокоментував дідусь. Ближче до вечора усі намагаються поспати, розуміючи, що попереду довгий шлях та\або ночівля на вокзалі.

Як Львів зустрічає переселенців

Львів став основним форпостом для переселенців з усієї України. Люди з Херсона, Дніпра, Харкова та Києва їдуть сюди, щоб врятуватися від куль і ракет, якими по них стріляють російські військові.

Після прибуття до вокзалу у Львові люди прямують всередину, аби подивитись на табло з графіком відправлення потягів. Всередині, на вокзалі, працює велика кількість волонтерів. Одні допомагають людям отримати безкоштовну їжу та чай, інші — формують черги до потягів на Польщу. Черга до цих потягів починається на вулиці. Ті, хто вже стоїть в приміщенні — готуються до виходів на перони. Процес контролюють волонтери, аби не було хаосу.

На вулиці поблизу вокзалу працюють пункти обігріву, а також місця, де можна поїсти і випити гарячих напоїв. Є також намети із спальними місцями, де розміщуються громадяни, яким не вистачило місця у залі очікування в приміщенні вокзалу.

У залі очікування ночують пасажири, які прибули до Львова і планують залишатись в місті. Ночують, очікуючи завершення комендантської години (до 6:00). Дуже багато людей з Харкова, які прибули в самому верхньому одязі без речей. Кажуть, що російські загарбники у них «забрали все, крім надії».

У Львові на стадіоні Арена діє Центр з розміщення вимушених переселенців. Звідси людей розселяють у пункти прихистку по всій області. Дефіциту харчів чи засобів гігієни тут немає. Для внутрішньо переміщених осіб, які потребують поселення чи гуманітарної допомоги, а також для тих, хто готовий запропонувати допомогу у будь-якому вигляді в області діє «лінія 112» та чат-бот гарячої лінії у телеграмі @lodahotline_bot.

Нагадаємо, 24 лютого президент росії владімір путін оголосив про початок вторгнення в Україну. Російські війська обстрілюють та знищують ключові об’єкти інфраструктури, ракети влучають у житлові будинки. У Маріуполі, Херсоні, Охтирці, Ірпіні та інших оточених містах — гуманітарна катастрофа. В Україні запроваджено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію.