Навесні 2024-го Деснянський райсуд Києва заочно засудив колишнього заступника командира кримського «Беркуту» Сергія Марченка до 15 років тюрми. Своїм рішенням суд зобовʼязав обвинуваченого та Міністерство внутрішніх справ (МВС) України виплатити компенсацію потерпілому у цій справі протестувальнику. 

Невдовзі МВС подало апеляцію цей вирок, оскільки не бажало виплачувати призначену судом компенсацію. Восени 2024го Київський апеляційний суд підтвердив вирок та необхідність сплати компенсації. У «Адвокатській дорадчій групі» зауважили: цим рішенням констатовано відповідальність держави перед потерпілими від неправомірних дій тодішніх правоохоронців.

Ситуація з тим, що МВС, як цивільний відповідач, у справах Майдану стає на бік обвинувачених – не поодинока. Так, у справі щодо розстрілів на Інститутській представник МВС заявляв в суді, що «доказів протиправних дій обвинувачених замало для виплат компенсацій потерпілим». Ще одна представниця міністерства у справі заступника головного київського міліціонера Олександра Кравченка підтримала його прохання про закриття провадження. 

У справі ж, про яку ми розповідаємо, вирок за перевищення влади та службових повноважень, перешкоджання мирним акціям протесту та за державну зраду отримав Сергій Марченко – уродженець села Краснодольне Джанкойського району АР Крим. Його визнано винуватим не тільки у жорстокому розгоні активістів в часи Революції Гідності, а й у державній зраді. 

За даними слідства, він з підпорядкованим йому підрозділом «Беркуту» жорстоко бив, а потім – затримував мітингарів у центрі столиці 10-11 грудня 2013-го року. Людям наносили удари по всіх частинах тіла, збивали з ніг, лежачих добивали ногами, деякі після цього непритомніли. Потерпілі внаслідок цих дій мали травми колін та голови, забої, травми грудної клітини та численні переломи кісток. 

Вже після перемоги Майдану Марченко перейшов до росіян на службу, хоча присягав на вірність українському народу.

Розповідаємо про деталі вироку у даній справі, а також про те, чому рішення щодо стягнення шкоди на користь потерпілого з МВС України є важливим. 

Позиція державного обвинувачення: Янукович не хотів втрачати владу

За даними слідства, у 2013-му президент-втікач Віктор Янукович організував  розгін протестувальників правоохоронцями. Він хотів зупинити будь-які масові мітинги, які заважали йому вирішувати долю країни та загрожували намірам залишитися на другий президентський термін – так розцінюють його мотив державні обвинувачі.

До свого плану Янукович залучив посадовців з близького оточення, зокрема Міністра внутрішніх справ України, а той задіяв підпорядковане йому керівництво міліціії  Києва та командирів підрозділів міліції особливого призначення «Беркут» з різних регіонів України. 

22-го листопада 2013-го до головних управлінь МВС в усіх областях України надійшли термінові телеграми про відрядження до столиці – для надання практичної «допомоги» у розгоні мітингарів. 

З Криму відрядили 100 осіб на чолі із заступником командира полку Марченком. Слідство каже, що він зокрема погоджував силові дії своїх пділеглих проти активістів. 

В ніч з 10-го на 11-те грудня 2013-го року для штурму Майдану було не менше 5101 чоловік з числа «Беркуту», внутрішніх військ, працівників міліції з регіонів України, – в тому числі і кримський «Беркут» разом з Марченком. 

Нібито законним приводом для розгону була ухвала суду

Працівники міліції повинні були розігнати учасників протесту на вулиці Інститутській, Михайлівській і Хрещатик після проголошення державними виконавцями ухвали Печерського районного суду Києва про “заборону блокування тротуарів, пішохідних переходів, автомобільних доріг на вулицях в центральній частині міста Києва”. Це створювало нібито законну підставу для силового витіснення мітингарів. 

Приблизно о 23:00 годині, 10-го грудня, на вулицю Хрещатик у Києві завезли підрозділ «Беркут» з Криму, на вулицю Інститутську – підрозділи Харківської, Миколаївської, Дніпропетровської, Запорізької областей, на вулицю Михайлівську – підрозділи «Беркут» Вінницької, Сумської та Тернопільської областей. 

Починаючи з опівночі Марченко зі своїм підрозділом жорстоко розганяли активістів, використовуючи спеціальні засоби, гумові кийки та фізичну силу. 

Його підлеглі працівники рухались по проїжджій частині вулиці Хрещатик від Будинку профспілок у складі двох груп. Одна – у напрямку КМДА, а інша – в напрямку готелю “Козацький”. Беркутівці діяли без попередження про намір застосування фізичної сили та спеціальних засобів.

Внаслідок їх дій щонайменше 20 учасників акцій протесту отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості: травми колін, забої, травми грудної клітини, травми голови, переломи кісток. 

Після побиттів, за наказом Марченка, 8-ох активістів затримали. Їх доставили до Шевченківського відділку міліції. Проте згодом відпустили, оскільки підстав для притягнення їх до будь-якого виду відповідальності  не знайшли. 

Один з потерпілих  – сам колишній міліціонер, знав беркутівців особисто

В суді допитали потерпілого Олександра Дремлюгу, який розповів, що до 2007-го року працював в органах МВС. Він особисто знав кримських беркутівців. 

Після початку акцій протесту на Майдані потерпілий неодноразово звертався до командирів «Беркуту», оскільки всіх їх знав, просив не застосовувати силу до людей. Проте реакції не отримав. 

В ніч з 10-го на 11-те грудня 2013-го потерпілий теж був на акції протесту у центрі столиці. Він стояв попереду однієї з барикад. А коли почався штурм – до нього силу не застосували, оскільки знали як колишнього правоохоронця. Проте інших нещадно били.  

Після штурму його затримали та разом з іншими затриманими помістили до автозаку, де тримали близько 4 годин, а згодом – повезли до Шевченківського відділку міліції. У автозаку він бачив людей, які потребували невідкладної медичної допомоги. 

Потерпілий підтвердив в суді: працівники «Беркуту» порушували ст. 11 Закону України «Про міліцію» і безпідставно застосовували спеціальні засоби, зокрема гумові кийки та світлошумові гранати виробництва рф. 

Почув “Шикуйсь!” та отримав удар у щелепу

Ще один потерпілий під час слідчого експерименту розповів, як почався наступ тодішніх правоохоронців. 

За його словами, в ніч з 10-го на 11-те грудня, з вулиць Михайлівська, Хрещатик та Інститутська сунула велика кількість правоохоронців. Він почув як хтось з них вигукнув «Шикуйсь!». І вже близько 01:40 ночі «Беркут» почав шикуватись на перетині вулиці Хрещатик та Майдан Незалежності, навпроти Будинку профспілок. 

Після цього працівники «Беркуту» почали відштовхувати людей, що знаходились на Майдані в напрямку вулиці Городецького. Процес відбувався таким чином: «Беркут» у щільних рядах маленьким кроками йшов на натовп, який знаходився в цей час навпроти Будинку профспілок, а руками – штовхав. 

В якийсь момент потерпілий відчув удар в область нижньої щелепи. Через короткий проміжок часу він відчув удар міліцейського кийка. Невдовзі чоловік зрозумів: з його голови тече кров.

Свідок: лежачих били ногами

В суді свідчив і фотокореспондент Максим Требухов, який у 2013-му працював в інтернет-виданні «Форум-ЮА».

Він прибув на Майдан приблизно о 2-ій годині ночі 11-го грудня. За його словами, люди тоді ділились на кілька груп: одні виступали із закликами на сцені, другі слухали біля сцени, що відбувалось, треті – просто стояли шеренгою, намагаючись запобігти прориву правоохоронців. Зброї у них не було.  

Свідок бачив, як співробітники «Беркуту» намагались штурмувати барикади, хоча зі сторони активістів не було жодних активних дій, вони просто стояли і намагались переконати правоохоронців не виконувати злочинні накази. Серед цих людей були священики, народні депутати України, а зі сцени Майдану – звучали заклики не вчиняти провокативних дій щодо міліції. 

Свідок тієї ночі помітив групу людей, одягнених у помаранчеві жилети, розмовляли вони характерною російською мовою. Свідок згадав, як до людей у жилетах звернувся хтось з працівників «Беркуту» українською мовою, ті у відповідь сказали, що такої мови не розуміють. В цей момент правоохоронці почали висмикувати по одному людей із шеренги активістів, збиваючи з ніг, щоб ті падали, а вже потім – лежачих били руками і ногами. Після цього активістів грузили в автозаки, що стояли поряд.

Підійшовши ближче до будинку Профспілок, свідок побачив співробітників «Беркуту», формений одяг яких суттєво відрізнявся від інших, вони мали нашивки «Беркут» АР Крим. Останні слідкувати за обстановкою, до них час від часу підходили якісь люди, щось говорили, ймовірно віддавали накази. 

Після цього, за словами свідка, почались активні дії біля входу в будинок Профспілок. Кримський «Беркут» почав руйнувати намети активістів, залазити на них, щоб зламати. Після цього вони висмикували активістів з шеренги, валили на землю та били.

Збили з ніг протестувальника, який попросив миру

Ще один потерпілий пригадав: 11-го грудня спершу був удома. Проте, близько першої години ночі, побачив інформацію про розгін мітингувальників і вирішив викликати таксі, щоб їхати на Майдан. 

Підійшовши до ряду працівників «Беркут», які стояли неподалік перехрестя вулиці Хрещатик та Інститутської, він закликав їх до миру та спокою, після цього один з «Беркуту» висмикнув з його рук відеокамеру, а ще один – ударом збив з ніг. Потім беркутівці вдарили його по спині та потилиці. 

Інший потерпілий пригадав під час слідчого експерименту, що його одночасно били 6 чи 7 працівників «Беркуту» тієї ночі. А все через те, що він був свідком того, як вони трощили намети, в яких жили учасники мітингу. 

Потерпілий закричав їм тоді: «Що ви робите», а вони – підбігли і почали бити ногами. Внаслідок їх дій у потерпілого була зламана ліва рука та кілька ребер.

Били до непритомності

Інший потерпілий на слідчому експерименті розповів, що беркутівці побили його щитами. Вони наносили удари по різних ділянках тіла: в груди, по лівій та правій руці. Сукупно його вдарили приблизно 500 разів. В якийсь момент він відчув, що стало зле і рушив у бік Будинку Профспілок, але дорогою – знепритомнів. 

Ще один потерпілий від дій беркутівців у ніч з 10-го на 11-те грудня розповів, що під час витіснення активістів правоохоронцями, один із працівників «Беркуту» з усієї сили вдарив його щитом в обличчя. Чоловік відчув біль в носі та попрямував до медичної частини у Будинок Профспілок. 

Державна зрада: сприяв у анексії Криму

За даними слідства, у період з березня по вересень 2014-го, перебуваючи на території Криму, Сергій Марченко допомагав окупантам – він перейшов на бік ворога і вступив на службу до незаконно створеного органу – «Міністерства внутрішніх справ по Республіці Крим» на посаду командира загону міліції особливого призначення «Беркут». 

За даними СБУ, він сприяв росіянам у анексії півострова – особисто брав участь у блокуванні військових частин ЗСУ та інших об`єктів інфраструктури в Криму. Він також нагороджений російською медаллю «За защиту Крыма» (“За захист Криму”, – укр). 

Рішення суду з важливим нюансом

Суд визнав Сергія Марченка винним за усіма пунктами обвинувачення. І заочно призначив йому остаточне покарання – 15 років позбавлення волі. 

Його також позбавили права обіймати посади в державних чи правоохоронних органах строком 3 роки, і забрали спеціальне звання – підполковник міліції.

Суд задовольнив цивільний позов одного з потерпілих у цій справі – Юрія Яціва – до Марченка та Міністерства внутрішніх справ України, стягнувши солідарно з кожного із них моральну шкоду – по 200 000 гривень. 

«Адвокатська дорадча група» у Facebook повідомила, що важливим аспектом вироку є встановлення відповідальності держави перед потерпілими від неправомірних дій правоохоронців.

«Суд погодився з правовою позицією сторони потерпілого. І визнав, що за злочини вчинені правоохоронцями має відповідати держава в особі МВС. Я сподіваюсь, що це стане початком подібної практики. Та призведе до реальної компенсації шкоди потерпілим. А ще –  зменшить потік скарг до ЄСПЛ», – наводить у дописі АДГ позицію представницю потерпілого Яціва – Оксани Михалевич. 

До прикладу, у деяких справах Майдану, де цивільним відповідачем є МВС, представники відомства нерідко займають позицію щодо підтримки сторони обвинуваченого. 

Так було у справі щодо ексберкутівця Руслана Марчука. Представниця Міністерства внутрішніх справ Юлія Шопіна не вважає, що МВС мусить сплачувати потерпілим моральну шкоду. Відповідно, вона наполягала відмовити у цьому потерпілим.

Представник МВС (яке є цивільним відповідачем у справі розстрілів мітингувальників на вулиці Інститутській під час Євромайдану), заявляв в суді, що доказів протиправних дій обвинувачених нібито замало для компенсації шкоди потерпілим. 

«Доказування не може базуватися на припущеннях. Цивільними позивачами не надано належних доказів того, що протиправними діями або бездіяльністю відповідача або його працівників було порушено їх права або законні інтереси», – казав представник МВС Антон Щепанський. 

А у справі колишнього заступника головного київського міліціонера Олександра Кравченка представниця МВС Тетяна Отрода підтримала клопотання Кравченка про закриття справи через сплив строків давності. Вона додатково заявила, що потерпілі нібито не вчиняли дій, які би свідчили, що вони хочуть добитись справедливості. 

Апеляція підтвердила: МВС має компенсувати шкоду

Після цього Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу на цей вирок. Воно просило скасувати вирок в частині, що стосувалась компенсації. 

Так, представник МВС України наголосив у апеляційній скарзі: потерпілий нібито не зазначив у позові, хто саме побив його, а також інформацію щодо того,, якого ступеня тяжкості були ушкодження. Він заявляв, що потерпілий не додав письмових доказів щодо побоїв.  

У МВС вказали, що потерпілий не зазначив конкретних протиправних дій МВС України, якими йому було заподіяно моральну шкоду. 

Більше того, цивільний відповідач від МВС наполягав, що Марченко не був працівником відомства. Оскільки ГУ МВС України в АР Крим є окремою юридичною особою. 

Проте Київський апеляційний суд відхилив відхилив цю апеляційну скаргу, і поперднє рішення Деснянського районного суду Києва –  залишив у силі і без змін.

«Отже з урахуванням того, що обвинувачений був службовою особою органу державної влади – працівником міліції, саме МВС України, як орган державної влади, має нести відповідальність за дії працівників міліції та є належним цивільним відповідачем у даній справі», – йдеться у рішенні апеляції Києва.