Обухівський райсуд Київської області 24-го травня оголосив обвинувальний вирок двом експравоохоронцям – Сергію Сулимі та Миколі Кузіву у справі про катування та зґвалтування в Кагарлицькому відділку поліції. Про це йдеться у тексті рішення, яке є у розпорядженні Watchers. 

Від початку судового розгляду на лаві підсудних було п’ятеро експоліцейських. Проте розгляд стосовно ще трьох експоліцейських – Ярослава Левандюка, Сергія Панесенка і Євгена Трохименка – призупинили. Один із них пішов до армії на початку великої війни, а двоє – мобілізувалися за два тижні до оголошення вироку.

Чотирьом працівникам Кагарлицького відділу поліції висунули звинувачення у тортурах, викраденні людей та зґвалтуванні. Їхнього керівника ж звинувачують у невжитті заходів після отримання інформації про злочин.

Справу щодо трьох обвинувачених можуть поновити після їх демобілізації 

Представниця потерпілої – Анна Калинчук – у коментарі Watchers повідомила: провадження щодо трьох обвинувачених виділено та призупинено. 

«Якщо вони демобілізуються, то, за законом, справа [щодо них] має відновитися і судовий розгляд – продовжитися. Суд має обовʼязково зібратися [після демобілізації цих трьох осіб]», – розповіла вона. 

На стороні обвинувачення лежить питання контролю за обвинуваченими після їх демобілізації, додала захисниця. 

«Якщо людина є обвинуваченою без рішення суду, то мобілізація можлива, а якщо є вирок, то вона вже не може мобілізуватися. Але, на моє переконання, вони (троє обвинувачених у цій справі) це зробили не з метою захищати Україну, а щоб не сісти в тюрму», – наголосила адвокатка.

Суд слухав справу у закритому режимі, адже вона стосується статевого злочину. У 2021-му році Національна поліція України у відповіді на запит Watchers повідомила: усі обвинувачені звільнені зі служби у поліції. Сергій Сулима — з 25-го травня 2020-го року, Микола Кузів та Євгеній Трохименко — з 28-го травня 2020-го року, Сергій Панасенко — з 25-го червня 2020-го року, а Ярослав Леваднюк — з 15-го липня 2020-го року.

З моменту цього резонансного злочину в Кагарлику минуло три роки. У травні 2020-го стало відомо про катування і зґвалтування громадян у Кагарлицькому райвідділку поліції. Підозрюваних правоохоронців тоді швидко затримали. 

Слідство встановило: начальник сектору карного розшуку Кагарлицького райвідділку та його підлеглі шукали соціально незахищених та раніше судимих осіб, аби змусити їх до визнання винуватості у справах, які тоді розслідували. Вони це робили, щоб підвищити розкриваність злочинів. 

Епізод перший: знущання 

З етичних міркувань ми не вказуватимемо імена та прізвища потерпілих. 

Як йдеться у тексті вироку, 9-го січня 2020-го троє обвинувачених вдерлися у кімнату гуртожитку, де знаходився один з нині потерпілих по справі. 

Експоліцейський застосував щодо чоловіка сльозогінний газ та вдарив кийком по шиї і спині. В подальшому обвинувачений вдягнув на беззахисного кайданки. Водночас інший експоліцейський пішов до другої кімнати, де знаходився ще один чоловік. Експравоохоронець розпилив другому чоловіку сльозогінний газ в обличчя та відгамселив його. 

Надалі троє обвинувачених півгодини по черзі били двох потерпілих. 

Експоліцейський після цього зірвав штани та труси з одного з потерпілих і намагався зґвалтувати його друшляком. Двоє інших в цей час спостерігали та сміялися. 

Чоловік вже у суді повідомив: поліцейські увірвались до гуртожитку, в якому на той момент вони з приятелем жили. Спершу вони почули стук у двері, але вирішили не відчиняти. Через 5 хвилин після стуку почувся гул, чоловік зрозумів: поліцейські залізли через вікно в кімнату. 

Потерпілий був знайомий із трьома експоліцейськими, адже раніше притягався до кримінальної відповідальності. 

Він розповів суду: намагався уникнути спроб зґвалтування і просив поліцейських зупинитися. Під час побиття, за його словами, поліцейські вимагали зізнатись у викраденні телевізора, дротів та кабелів. 

Експоліцейські після катування витягли напівголого потерпілого на вулицю і закинули у багажник своєї автівки. Другому – наказали сісти на заднє сидіння машини. 

Підсудні відвезли потерпілих на безлюдну галявину з деревами. На місці чоловіків поклали головою до землі, продовжуючи побиття, та поливали водою (на вулиці була зима у той період). Потерпілий не виключив, що обвинувачені мочилися на нього та товариша на місці.

Експравоохоронці після цього закинули чоловіків в багажник і повезли до відділку поліції у Кагарлику. Вже там одному з потерпілих вдягли мішок на голову та повалили на підлогу. До рук чоловіка під’єднали два дроти та били електричним струмом протягом 30-ти хвилин. Поліцейські вимагали від чоловіка зізнатись у вчиненні крадіжок. Той відмовлявся і обвинувачені викинули його в коридор біля кабінету. 

Під час цього катування чоловік відчував, що в нього може зупиниться серце, руки по лікті оніміли, він кричав до надриву голосу. В нього склалося враження, що над ним знущалися заради задоволення. 

Далі горе-правоохоронці взялися за другого чоловіка: йому на голову вдягнули куртку і повалили додолу. Один з підсудних тримав голову потерпілого, а інший – встромив дроти під пояс штанів чоловіка, його били струмом. Другий потерпілий також відмовлявся зізнаватись. 

Врешті-решт поліцейські прикували чоловіків  кайданками до батареї, а самі – пішли додому. 

Змусили написати, що потерпілі претензій не мають 

Під час поліцейського полону один з чоловіків побачив у відділку знайомого і попросив телефон аби подзвонити матері. Невдовзі матір із сестрою потерпілого прибули до відділку, але на місці їм сказали, нібито їх родича не затримували, продемонструвавши журнал відвідувань. Поліцейські заздалегідь примусили двох потерпілих написати у журналі, що ті будь-яких претензій до працівників поліції не мали. У журналі було зазначено: нібито чоловіки самостійно пішли з відділку о 22:30. В той же час незаконно затримані двоє чоловіків насправді все ще були там.

10-го січня до поліції прийшли родичі другого потерпілого. Вони вимагали зустрічі з виконуючим обов`язки начальника відділення поліції. Зрештою підсудні вивезли чоловіка на територію металобази. Там його примусили подзвонити родичам і сказати, що з ним усе добре. Як наслідок, родичі знайшли його там ледь живого від отриманих травм. 

Не чекаючи, вони одразу поїхали до Кагарлицької прокуратури аби повідомити про злочин. 

Після прокуратури потерпілий з родичами поїхав до лікарні знімати побої. Але йому відмовили «через відсутність направлення від органів поліції». 

Пройти медичне обстеження вдалося лише через кілька днів, в ході огляду сімейний лікар та ще декілька спеціалістів зафіксували в нього всі тілесні ушкодження. 

Другий потерпілий весь цей час був у відділку, прикутим кайданками до батареї. Приблизно о 21:00 нині обвинувачені відпустили його з погрозами, аби той мовчав про нелюдські тортури. 

Потерпілий забрав заяву через погрози 

Через тиждень після подій потерпілого викликали до слідчого для допиту. Водночас у кабінеті знаходився і один з катів-поліцейських. Останній погрожував йому розправою та іншими тяжкими наслідками, якщо той не відмовиться від заяви [про злочин проти нього]. Потерпілий злякався і того ж дня написав в прокуратуру, де зазначив: відмовляється від попередньої заяви. 

Уже за кілька місяців, у травні, почувши про епізод із зґвалтуванням жінки, чоловік вирішив повторно заявити про катування. 

Епізод другий: після побиття чоловік йшов 25 км пішки 

Ще один потерпілий розповів суду: після травневих свят, у 2020-му, він був вдома з мамою, аж раптом до них «завітали» троє чоловіків з поліції, не представились. Один з них завів потерпілого до автомобіля і повіз до поліцейського відділку. На місці поліцейські допитували його з приводу крадіжки автомагнітоли, а коли чоловік заперечив свою причетність, почув фразу: «так справа не піде».

Один з обвинувачених почав бити чоловіка по ногах, гомілці, ступнях та стегнах. Після побиття потерпілий не зізнався. Відтак, його ще на 4 години лишили у відділку, не попереджаючи про тривалість так званого «затримання». Проте згодом відпустили, повернувши паспорт та телефон. 

Чоловіка відмовились відвезти назад додому після так званого «допиту». Враховуючи, що в той час діяли карантинні обмеження, потерпілому довелось пройти пішки 25 км у домашніх капцях, аби дістатися дому. 

Через кілька днів чоловік з матір’ю побачили сюжет про зґвалтування жінки у тому ж поліцейському відділку. Після цього він теж наважився написати заяву про катування. 

Епізод третій: зґвалтування 

Слідство встановило: підсудні правоохоронці, розслідуючи крадіжку грошей та алкоголю в селі Стави, 23-го травня запросили на допит жінку, яка внаслідок дій правоохоронців здобула статус потерпілої.  

О 18:00 начальник карного розшуку завів її до свого службового кабінету та вимагав від жінки зізнання, але вона відмовилась. 

Водночас один з експоліцейських приніс до кабінету протигаз. Жінці насильно вдягли його на голову і почали періодично, протягом 15 хв., закривати дихальну трубку протигазу, чим унеможливлювали дихання. Другий підсудний в цей час тримав руки жінки за спиною, щоб приглушити спротив. 

Потерпіла в суді зазначила: один з підсудних поліцейських припинив катування з використанням протигазу лише тоді, коли побачив, що в неї немає сил для спротиву. Він погрожував розправою, якщо жінка комусь розповість про вчинене. 

В подальшому її били по голові, а для збільшення больових відчуттів – стягували живіт шкіряним ременем. 

Один з підсудних, через деякий час, наставляв зброю до голови та інших частин тіла потерпілої, вимагаючи зізнання. Не отримавши бажаного, спільники в погонах прикували жінку за руку до батареї у коридорі, утримуючи її до настання ночі в такому положенні. 

У одного з поліцейських тоді виникло бажання зґвалтувати її, про що він повідомив, не приховуючи намірів. Він сказав: «Ну що, готуйся, я тебе сьогодні порву». 

Він завів потерпілу у службовий кабінет, в якому в той час знаходився ще один нині підсудний. Поки один правоохоронець ґвалтував її, другий – спостерігав. 

Двері кабінету увесь час були зачинені зсередини. 

Вона просила відпустити її, бо на неї вдома чекає дитина. Але обвинуваченим було байдуже. Ґвалтівник називав її «шалавою», погрожував тим, що змусить працювати проституткою та заробляти для нього гроші. Потім ще два рази зґвалтував жінку. 

Після знущань обвинувачений розставив на столі їжу та коньяк, змушував потерпілу пити. Близько 4 ранку кривдник запропонував аби знайомий відвіз її додому, але жінка відмовилась.  

Спершу потерпіла боялася розповісти про те, що з нею зробили, навіть матері, адже остерігалась розправи. 

Лікар відмовив у огляді через страх звʼязуватись з поліцейськими 

Проте після виклику швидкої та огляду потерпілої лікар запропонував допомогу. І вони поїхали до Кагарлицької лікарні, де лікар-гінеколог в телефонній розмові із фельдшером, відмовила в огляді, бо не хотіла зв’язуватися із поліцейськими. Далі на швидкій допомозі вони поїхали до міста Українка, де їм теж відмовили в огляді. 

Після чого вони попрямували до Обухова, вже там гінеколог після почутого, оглянула жінку. В лікарню в Обухові викликали поліцію і розпочалося проведення слідчих дій. 

Епізод четвертий: «допитували» з протигазом 

Ще один потерпілий розповів, що в теплу пору року (місяць не пригадав) 2020-го обвинувачені приїхали до нього додому на службовому авто. Вони просили поїхати з ними для допиту, проте вже у машині заявили: підозрюють його в нібито крадіжці з магазину в селі Стави. 

Потерпілого привели до сумнозвісного кабінету, в якому силою вимагали зізнання у крадіжці. Його руки стиснули кайданками за спиною, і били по нирках та тулубу. Вдягнувши на нього протигаз, поліцейські поставили його на коліна та били по голові. Отвір для дихання потерпілому періодично перекривали. 

Другий обвинувачений стріляв з пістолета біля вуха потерпілого. Тоді ж чоловік не витримав і зізнався у нібито скоєному злочині крадіжки. Його ще добу тримали прикутим до батареї, а потім, коли відпускали, дали підписати щось, не ознайомлюючи зі змістом. 

Катували радянським апаратом

Експертиза встановила: пристрій, яким підсудні катували людей, виявився військовим телефонним апаратом, який застосовувався у підрозділах ВС армій радянського союзу. 

Апарат здатний подавати змінну напругу до 100 Вольт. 

Примітно, що катування цим апаратом, так званим “тапіком”, широко використовується російськими окупантами та терористичними угрупованнями “ДНР” та “ЛНР” щодо полонених та незаконно затриманих цивільних.

Свідки змінили показання 

У вироку суд звернув увагу на свідчення жінки, яка працювала оперуповноваженою у Кагарлицькому райвідділку поліції. 

В січні 2020-го року вона перебувала на чергуванні. В той час, поки досудове  розслідування тривало, вона казала, що бачила двох потерпілих, прикутих до батареї. Бачила і те, як поліцейські їх б’ють, чула крики чоловіків. Сказала, що навіть приносила їм питну воду. Однак в суді жінка різко усе забула і стверджувала, що нікого і нічого не бачила. 

На питання прокурора щодо підстав зміни свідчень, пояснила: нібито перший раз надала їх через психологічний примус Державного бюро розслідувань. 

Ще один свідок, який у січні 2020-го дав закатованому потерпілому свій телефон, щоб подзвонити матері, заявив в суді: начебто нікого там не зустрічав. Хоча на досудовому слідстві він повністю і в деталях розповів про побитих потерпілих біля батареї. 

Матір одного з потерпілих по січневому епізоду в суді розповіла: якось із невідомого номера їй подзвонила особа, яка представилась слідчим ДБР. Він питав жінку про стан розгляду справи за первісною заявою її сина. Також переконував у буцімто безперспективності цієї справи для них.

Вирок

У тексті вироку вказано: суд перекваліфікував дії обвинувачених з ч. 3 ст. 152 ККУ (зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої особи) на ч. 1 ст. 152 ККУ (Вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи). 

Суд послався на постанову пленуму Верховного суду, в якій зазначено: зґвалтування визнається вчиненим групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька співучасників. 

У вказаній постанові також пишуть: При цьому виконавці діють узгоджено, з єдиним умислом і кожен з них виконує діяння, що утворюють повністю чи частково об`єктивну сторону складу злочину. Дії особи, яка не вчинила і не мала наміру вчинити статевий акт, але застосовувала фізичне насильство, погрожувала ним чи довела потерпілу особу до безпорадного стану шляхом уведення в її організм проти її волі наркотичних засобів та ін., повинні розглядатися як співвиконавство у цьому злочині. Дії таких осіб визнаються вчиненими групою осіб і кваліфікуються без посилання на статтю 27 (співучасть). Дії особи, яка сприяючи виконавцю у вчиненні статевих зносин, яка застосовувала насильство до особи, яка намагалася перешкодити вчиненню злочину, надала приміщення для вчинення злочину тощо, необхідно кваліфікувати як пособництво в зґвалтуванні за ч. 5 ст. 27 і відповідною частиною статті 152 ККУ.

«Тобто, дії ОСОБА_10 , як пособника в зґвалтуванні ОСОБА_15 , виключають його дії як співвиконавця в зґвалтуванні, і як наслідок в діях обох обвинувачених відсутня інкримінована ним органом досудового розслідування кваліфікуюча ознака у вигляді групи осіб (за ч. 3 ст. 152 ККУ)», – йдеться у тексті вироку.

Таким чином, суд визнав Кузіва та Сулиму винуватими. Їм призначено остаточне покарання у вигляді 11-ти років позбавлення волі кожному. Вони залишаються під вартою. 

Суд втім зарахував їм в строк відбуття покарання у строк попереднього ув’язнення, починаючи із 24-го травня 2020-го року, і до дня набрання вироком законної сили. 

Задоволено також цивільний позов потерпілої до Нацполіції про відшкодування моральної шкоди. Вона отримає з державного бюджету України 1 296 000 грн.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.