Колишнього заступника начальника кримської міліції Миколу Федоряна засудили за державну зраду. Весь час судового розгляду він був під вартою. Обвинувальний вирок ухвалив Голосіївський районний суд Києва 18-го жовтня 2024-го року.
До анексії півострова Федорян працював начальником міліції громадської безпеки у Криму. У 2011-му році він звільнився в запас і пішов на посаду начальника управління транспорту на держпідприємство «Чорноморнафтогаз». Після анексії Криму Федорян залишився працювати на підприємстві, щоправда – на умовах окупантів.
Слідство вважає: Федорян надавав ФСБ РФ службовий транспорт та водіїв для нього. Ворог використовував це під час обшуків та незаконних затримань місцевих жителів, зокрема кримських татар.
Допомагав окупантам щонайменше 12 разів
У 2014-му, за даними слідства, Федорян отримав від окупантів пропозицію щодо продовження роботи в управлінні транспорту в «Государственном унитарном предприятии Республики Крым «Черноморнефтегаз», яке по суті являло собою захоплене росією підприємство АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз».
У 2019-му окупанти запропонували йому підвищення – посаду начальника управління транспорту апарату підприємства. Федорян погодився.
Невдовзі підсудний познайомився із двома працівниками ФСБ РФ, які займались «оперативно-розшуковою діяльністю». Вони з того часу неодноразово зверталися до Федоряна щодо надання автівок для обшуків та затримань кримських татар.
Останніх переслідували через проукраїнську позицію та національність.
Федорян же своєю чергою надавав не тільки транспорт, а й водіїв для них. Обвинувачений контактував з працівниками ФСБ у месенджері WhatsApp. Одного разу підсудний отримав від фсб повідомлення:«Спасибо за транспорт» (“Дякую за транспорт”, – укр.). На яке відповів «Служим России!» (“Служимо росії!”, укр.).
Слідство вважає: Федорян щонайменше 12 разів допомагав ФСБ у такий спосіб.
За даними руху «Кримська солідарність», влітку 2019-го окупанти провели не менше 5 обшуків і затримали щонайменше чотирьох осіб. Росіяни приходили зокрема до будинку Різи Омерова.
Вже 2021-го році «суд» в РФ призначив кримчанину 13 років позбавлення волі за сфальсифікованими звинуваченнями. Йому закидали нібито участь у організації «Хізб ут-Тахрір».
Росія внесла цю ісламську організацію до списку террористичних. Проте в Європі та США вона є легальною. Примітно, що одним з останніх мітингів у Криму до окупації стали акції “Хізб ут-Тахрір” на підтримку народу Сирії, що на той момент потерпав від російських бомбувань.
27-го березня 2019-го Федорян надавав автівки співробітниками Управління ФСБ РФ по Республіці Крим для проведення на території Сімферополя 25-ти незаконних обшуків у кримських татар, внаслідок яких було затримано 23 особи.
Має паспорт РФ та хоче на обмін
Восени 2020-го Миколу Федоряна затримали на пункті перетину «Каланчак» при спробі виїзду на тимчасово окуповану територію Криму.
У його мобільному телефоні тоді українські правоохоронці знайшли переписку з абонентом Миколою Баланом, який на той момент був командувачем Національної гвардії України (звільнений 27 січня 2022 року). Саме він, за даними слідства допомогав йому перетинати адміністративний кордон з Кримом.
Крім того, під час затримання у Федоряна знайшли паспорт громадянина рф.
Під час судового розгляду справи прокурор наголошував, що при огляді телефона обвинуваченого було також виявлено телефонні розмови із спецслужбами рф. А також розмови з представниками ДПСУ та Нацгвардії України, які сприяли Федоряну у неодноразовому перетині адмінкордону.
У коментарі Watchers у 2023-му році, після одного із засідань, Федорян заявив, що хоче до РФ на обмін.
Федорян не визнав вину
Федорян в суді не визнав вину. Він заявив, що 30 років тому працював в органах внутрішніх справ. Починав з посади сержанта, потім був заступником начальника Головного управління міліції громадської безпеки України.
Після анексії Криму отримав паспорт громадянина рф, але від громадянства України не відмовлявся.
Федорян розповів, що з 2012-го до 2014-го року був начальником департаменту «ДАТ «Чорноморнафтогаз». З березня 2014-го – працював начальником управління апарату ГУП РК «Черноморнефтегаз». До його функцій належало управління документами та закупки техніки. Вся техніка стояла на балансі та підпорядковувалась начальнику управління технологічного транспорту. Він переконував, що водії не були його безпосередніми підлеглими.
Він стверджував: доказів того, що транспорт виділявся для обшуків у кримських татар, нібито немає.
В дебатах Федорян скаржився, що після затримання при перетині кордону працівники СБУ нібито змушували його давати покази на відеокамеру. Обвинувачений також сказав, що у нього тоді вилучили мобільний телефон, вивчили його зміст та не повернули назад.
Адвокат Федоряна своєю чергою наголосив, мовляв прокуратура звинувачує його підзахисного в тому, що той після окупації Криму продовжив жити на території півострова.
Вирок: 12 років з конфіскацією всього майна
Зрештою суддя Олександр Бойко визнав Федоряна винуватим у державній зраді. Суд відправив його за ґрати на 12 років з конфіскацією всього майна.
Федоряну зарахували у строк відбуття покарання строк затримання з 7-го листопада 2020-го року по 9-те листопада 2020-го року, а також строк попереднього ув`язнення з 9-го листопада 2020-го по 17-те жовтня 2024-го року включно: з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.
Суд дійшов висновку, що відповідь Федоряна працівнику ФСБ з текстом «Служим России!» підтверджує усвідомлення ним факту надання допомоги ворогу. Крім того, свідчить про бажання настання негативних наслідків для України та її громадян, які проживають в Криму.
«За змістом обвинувачення Федоряну не інкримінується проживання на території АР Крим після її окупації і отримання паспорту російської федерації. Обвинуваченням інкримінується саме державна зрада, за кваліфікуючих ознак вказаних вище. Саме докази на підтвердження вини в цьому злочині і надавав прокурор та оцінювались судом», – йдеться у тексті вироку.
Суддя не взяв до уваги доказ захисту, а саме – посадову інструкцію щодо роботи Федоряна, оскільки юристикція РФ не розповсюджується на Крим. Тому документи, видані окупаційною владою, не є доказами в розумінні КПК України.
Вирок вступить у законну силу після етапу апеляційного оскарження, якщо сторони подадуть апеляційні скарги, або за 30 днів, якщо цього не станеться.