Про взяття під варту гаданого навідника, який брав участь у підготовці удару 24-го лютого по Івано-Франківському аеропорту Watchers писав ще на початку березня 2022-го року. Тоді речник суду вважав за недоречним називати його ім’я, але вже зараз ми знаємо, що йшлось про блогера з Харкова Івана Кузнецова, якого затримали пильні місцеві мешканці. Справа виявилась серйозною, та з того часу розрослась подробицями і спільниками, одну з яких затримали також завдяки уважності цивільних.  

Два з половиною роки по тому, Івано-Франківський міський суд 1-го листопада 2024-го року визнав винними у державній зраді блогера з Харкова Дмитра Кузнецова, айтівця з Києва Олександра Віхляєва і вчительку математики зі столиці Галину Кришталь. Рішення прийняла колегія суддів на чолі з Романом Хоростилем. 

Всі троє стали фігурантами справи про агентурну допомогу спецслужбам РФ з підготовкою ракетного удару “Калібром” в перший день повномасштабного вторгнення, 24-го лютого 2022-го року по Івано-Франківському аеродрому.

Слідство вважає, що житель Харкова та киянка збирали та надсилали розвідувальну інформацію. Для цього їх спершу завербували, а потім – наказали переїхати до Прикарпаття, ближче до обʼєкта. Третій фігурант мав забезпечити передачу даних, а після виконання «плану» – вивезти двох інших закордон. 

Блогера Кузнецова спецслужби залучили до співпраці у російській церкві у Франції, а вчительку – у Білорусі, куди вона їздила начебто через собаківництво, яким займалась. 

Показання блогера та вчительки математики дещо змінилися в суді. Вони частково визнавали себе винуватими під час досудового слідства і надавали нові подробиці, проте під час суду співпрацю з ФСБ різку заперечували, як і спільну роботу групою. Втім, технічні дані мобільного зв’язку неодноразово фіксували їх зустрічі. 

Найгірше, що усі троє українців були завербовані ще до великої війни  та отримали завдання, які входили до плану першого дня повномасштабного вторгнення, але не попередили українські спецслужби, військових або правоохоронців. 

Watchers ознайомився з вироком у справі та переказує найцікавіше з судового документа. Ми звертали увагу на те, як змінювались версії підсудних від слідства до судового розгляду та яким чином відбулось вербування на перший погляд простих людей. 

Вербували через російські церкви та езотеричні організації

Правоохоронці вважають, що Дмитра Кузнецова росіяни завербували у російській церкві у Франції. У жовтні 2021-го року підсудний відвідував один з храмів російської православної церкви у місті Ніцца. Саме там він зустрівся з представником спецслужб РФ на ім`я Ніколай і погодився на співпрацю за винагороду. Спершу йому видали 700 євро. А потім – надсилали гроші на електронний гаманець криптовалютою. Кузнецов  отримував інструкції та звітував через таємний чат в Telegram. 

Вербування та подальше кураторство агентурної діяльності відбулось, виходячи з свідчень Кузнецова під час слідства, через його участь у секті, яка походить з росії – так званої “Школи ДЕІР”. Саме після навчання у ній Кузнецова у Ніцці познайомили з агентом ФСБ. І саме людина з цієї секти пізніше у Харкові звела вже завербованого Кузнецова з його російським куратором.

Галина Кришталь відвідувала Білорусь навіть після анексії Криму та війни на Сході України у 2014-му начебто через розведення собак, яким займалась. У місті Могильов, біля ветеринарної клініки, вона погодилась співпрацювати з ФСБ РФ, каже слідство. 

Восени 2021-го року Олександр Віхляєв також пішов на співпрацю з РФ, вважає прокуратура. Його залучили зокрема як звʼязкового, який забезпечує діяльність інших агентів групи засобами зв’язку, транспортом, конспіративною квартирою, організовує шляхи відходу групи після виконання завдання. 

Легенда першого фігуранта: блогер-мандрівник

За версією обвинувачення, Дмитро Кузнецов отримав завдання від спецслужб РФ: під виглядом блогера проїхати містами України (Харків, Одеса, Трускавець, Львів, Рахів, Івано-Франківськ) та зафіксувати розташування і актуальний стан будівель, які мають “народногосподарське” і оборонне значення. Блогер відкрито розміщував відзняті матеріали на своїй сторінці в Instagram і таким чином передавав дані. 

У нього була і легенда-прикриття: чоловік мандрує Україною і знімає краєвиди. Легенда виглядала достовірно: у Кузнецова на сторінці в Instagram – більше 30 тисяч підписників, і, судячи з розміщених фотографій, він давно подорожує світом. 

Тож, ще у Франції, 25-го жовтня 2021-го року, Кузнецов купив квадрокоптер «DJI Mavic mini 2», а у листопаді того ж року – прилетів до Києва. 

З 10-го по 15-те листопада 2021-го року він відзняв мости через річку Дніпро у Києві, під`їзди до них, розвилки, вулиці Хрещатик та інші. Після цього – приїхав до Харкова і сфотографував комплекс будівель «Держпрому» (атакований ракетним ударом РФ у жовтні 2024). 1-го грудня 2021 агент поїхав до Одеси і зафільмував стан Одеського морського торговельного порту. 

Потім, з кінця грудня 2021-го по 21-ше лютого 2022-го року, він тримався Заходу України і фотографував обʼєкти у Трускавці, Львові та Рахові. 

Оселився в готелі біля аеродрому

Держобвинувачення на основі отриманих доказів стверджує, що на початку лютого 2022-го року спецслужби РФ наказали Кузнецову переїхати до Івано-Франківська, до готелю неподалік аеродрому військової частини. Він обрав номер, з вікна якого можна було спостерігати за подіями на аеродромі. 

За день до повномасштабного вторгнення він придбав велосипед. Того ж дня Кузнецов отримав свій квадрокоптер від технічного фахівця зі зміненими опціями: без обмежень щодо використання у заборонених для польотів зонах. А також забрав два пристрої імітування опромінення засобами ППО. 

В ніч на 24-те лютого Кузнецов пішки дійшов до аеродрому військової частини, де розмістив один із технічних засобів, та повернувся до готелю. Вранці 24-го лютого Кузнецов з вікна готелю сфотографував ураження об`єктів аеродрому «Івано-Франківськ» та опублікував знімок в Instagram. 

Вже 25-го лютого він на велосипеді рушив в напрямку міста Коломия. А близько 17:00, неподалік села Колінці Тлумацької ОТГ, його викрили та затримали місцеві жителі, які й передали його правоохоронцям. 

Кузнецов під час слідства: вербували і координували роботу через російську секту

Кузнецов розповів на слідстві, що з 2008-го року навчався на курсах в школі “ДЕІР” («ДЭИР»,“Дальнейшее энерго-информационное развитие”, – рос.), яку дослідники вважають тоталітарною сектою. Згодом він дізнався, що школа нібито має відношення до спецслужб РФ. В цій школі він закінчив два ступені з п’яти. В Україні підприємство з назвою “Школа ДЕІР” зареєстрована на росіянина Кіріла Тітова, який є основоположником цієї організації в росії та має громадянство РФ. Реєстрація підприємства в Україні досі чинна.

Одного разу, в підсобці церкви у Ніцці, Кузнецова познайомили з працівником ФСБ. Останній за словами блогерапереконував працювати на росіян, і погрожував вбивством у разі відмови від співпраці. 

Після повернення, під час того як Кузнецов був у Києві, йому в Telegram написала невідома йому людина з вказівкою їхати до Харкова. Після цього чат розмови зник. 

Коли Кузнецов приїхав до Харкова, там він за посередництвом своєї давньої знайомої з “ДЕІР” зустрівся з чоловіком, який з опису діяльності виглядає куратором новозавербованого агента Кузнецова. Чоловік наказав Кузнецову їздити по містах України, на ті об’єкти, які будуть зазначені в чатах. Цей чоловік сказав вкласти в слот сім карти маленький предмет салатового кольору. Кузнецов вважає, що це був маячок для контролю його переміщень. 

Наприкінці листопада, слідуючи вказівкам з чатів, він переїжджав з одного міста України в інше. Подекуди – потрібно було відвідувати прикордонні пункти пропуску, як от на Львівщині та у Рахові.  

Серед його завдань були зустрічі з людьми, які погоджувались на співпрацю з ФСБ РФ. Кузнецову надсилали прізвища та телефони людей, а він – мав фотографувати їх документи при зустрічі та надсилати у чат.

Кузнецов також проходив поліграф під час слідства. На запитання про агентурний зв`язок із спецслужбами іншої держави у нього виникли реакції, які на думку поліграфолога свідчать про негласну співпрацю зі спецслужбами РФ.

Дописи в Instagram незадовго до вторгнення

У одному з дописів в своєму Instagram Кузнецов ще 20-го лютого 2022-го року написав: «Да, есть план. Он согласован со всеми сторонами конфликта и будет реализован. Каждый будет играть свою роль – один побежит на фронт, другой в сторону границы, третий закроется в доме и будет ждать. У каждого сценария есть продолжение и никто не выиграет и не проиграет, но получит свой персональный урок и будет с этим жить. Если выживет. Многие не знают по-настоящему сложных времен, не знают потерь и не находятся в одной позиции с теми, кто многое пережил. Это временно, – поэтому одни будут наблюдать за процессом, а другие примут в нем участие. Затем все поменяется, роли будут распределены иначе, сцена и декорации тоже изменятся. В этом нет никакого смысла и логики. Это игра, она продолжается». 

У публікації 24-го лютого, на якій видно наслідки влучання ракети і за якою можливо геолокувати і підтвердити результат удару, підсудний написав: «Не доброе утро, товарищ Путин». 

У суді дав задню і відмовився від своїх свідчень

Кузнецов в суді не визнав вину та стверджував, що не знає двох інших підсудних. Під час свідчень у залі суду він повністю заперечив агентурну діяльність, а свої розповіді під час слідства назвав вибитими. 

За його версією, він займався продажем техніки через інтернет і працював закордоном. 

Два роки тому, за його словами, він приїхав до Івано-Франківська з туристичною метою у другій половині грудня, а до цього його депортували з Австрії. На Львівщині він буцімто хотів перетнути кордон з Польщею, однак його не випустили через борг за аліментами. 

24-го лютого, каже, побачив, як щось горить. Покоївка в коридорі готелю сказала, що палає аеропорт. І так, за його словами, він зрозумів, що почалася війна. 

Горить Івано-Франківський аеродром, зйомка очевидця, 24 лютого 2022 року

Тоді Кузнецов вирішив їхати на велосипеді в Чернівці. Прокладав маршрут телефоном, але заблукав. Його зупиняли на повороті в місто Тисмениця: обшукали, перевірили документи, подивилися телефон і відпустили. 

Кузнецов поїхав далі, але заїхав у поле, де було болото, і йому довелося руками котити велосипед. Він знову заблукав, дві програми на телефоні завели його не туди. 

Згодом підсудний побачив чотирьох людей. Останні нібито були агресивні і запропонували пройти з ними, а велосипед з сумкою – забрали. 

Кузнецов заявив в суді, що його відвезли до відділку поліції в місті Тлумач, де він нібито привʼязаним до батареї провів ніч. Згодом приїхали працівники СБУ і повезли його до Івано-Франківська. 

Він стверджував, що після затримання його били, вимагаючи дати неправдиві свідчення, які начебто були написані на листку під диктовку слідчих. 

Друга фігурантка окрім фото мала передавати координати

Слідство стверджує, що Галина Кришталь отримала наказ поселитись в районі посадкового курсу(глісади) літаків, зокрема винищувачів Повітряних Сил ЗСУ, та фотографувати їх, а також передавати координати. Здобуту інформацію Кришталь повинна була передавати через третього спільника, зв’язківця агентурноїгрупи Олександра Віхляєва. 

Саме тому Кришталь ще у 2021-му році через сайт оголошень знайшла будинок для оренди в районі глісади аеродрому. 

Вона домовилась про оренду будинку починаючи з 16-го грудня 2021-го року. Віхляєв відвіз Кришталь до орендованого будинку, надавши дорогою детальні інструкції щодо їхньої «спільної справи». Після приїзду жінка отримала від нього гроші – 13500 гривень. 

Кришталь на слідстві заявляла, що росіяни її шантажували

Кришталь під час досудового слідства розповідала, що робила фотографії та передавала їх українцям (Віхляєву), але нібито не знала, куди вони пересилаються в подальшому. Вона фотографувала повітряний простір та різні державні об`єкти.

Вчителька казала, що її шантажували і у разі відмови від співпраці – обіцяли передати її контакти особам, які погрожували їй вбивством ще у 2006-му році. 

За її словами, у 2006-му році вона намагалась продати батьківську земельну ділянку, щоб купити собі квартиру у Києві.

Покупець знайшовся, почали оформлювати документи і вона отримала завдаток. Проте, поспілкувавшись із знайомою, жінка зрозуміла, що встановила замалу ціну і вирішила угоду розірвати. Кришталь втім повернула не весь завдаток покупцеві, і той з часом почав нервувати. Кришталь додала: дізналась пізніше, що покупцем, якому вона відмовила, був кримінальник з Донецька. Гроші ж з завдатку вона йому врешті-решт усі повернула. 

Під час відвідування Білорусі, у 2013-му, до неї підійшли двоє незнайомих чоловіків і сказали, що знають про історію з земельною ділянкою. Відтак заявили, що її послуги можуть їм знадобитися. Вона мала робити фотографії, а для чого – не сказали.

Адреси об’єктів, як стверджувала Кришталь, отримувала від Віхляєва, і знімки в подальшому надсилала йому. Жінка переконувала, мовляв не знала, що її фото можуть призвести до біди. Вона казала, що шкодує про свої вчинки. 

Віхляєв, як зазначала підсудна на досудовому слідстві, спершу казав сфотографувати небо над будинком в селі неподалік аеродрому, потім весь пейзаж, який був разом з небом, полем і ближче до лісу.

Вчителька під час слідства казала, що, як і Кузнецов, навчалась близько трьох років в школі «ДЕІР» у Києві. 

Під час обшуків у Кузнецова виявили порошок з мухоморів, а у Кришталь – мухоморний шоколад. Примітно, що до бібліотеки матеріалів на сайті російського ДЕІР входить книга “Магічний гриб мухомор”.

У мобільному телефоні Кришталь слідство виявилр 12 номерів російських операторів мобільного звʼязку. Проживаючи в селі, вона мала нетипові зʼєднання: щопівгодини з її телефона відбувалася передача даних в розмірі 1800 байт.

Кришталь на суді сказала, що все вигадала

Галина Кришталь також не визнала вину в суді. Вона заявила, що на досудовому слідстві усе вигадала: і про змову, і про таємні чати. Говорила, що злилась, оскільки її посадили під варту. 

Під час судового розгляду версія  жінки виглядала так:

Вона працювала вчителем математики і займалась репетиторством у Києві. У 2014-му вона познайомилася з сім`єю Олександра Віхляєва – третього фігуранта. Вона була його репетитором упродовж двох років. 

Крім того, Кришталь зазначила, що займається ще й розведенням собак. Всього на утриманні мала сім собак і одну кішку. Вона розповіла, що їздила до Білорусі для розведення собак: один раз у 2013-му році, двічі у 2014-му і один раз у 2018-му. 

У 2021-му Кришталь вирішила переїхати на Захід України. Місце вибирала так, щоб було зручно бути разом з собаками. Вона просила у Віхляєва допомоги з перевезенням собак. Той погодився.  

За оренду будинку жінка заплатила 13500 гривень – за 5 місяців наперед. Після переїзду, як заявила підсудна, вона двічі зробила фото і відео своїх собак в полі та лісі.

У день початку великої війни Віхляєв попросив телефоном залишитись з друзями у неї ненадовго. Він приїхав наступного дня, але після чаювання з товаришами поїхав далі шукати житло. 

Суперечливі показання щодо вчительки математики

В суді свідчила також жінка, до якої застосовували державні заходи безпеки у зв’язку з її участю у справі. Вона зазначила, що знайома з Кришталь з 2014-го року. Свідок заявила: підсудна з 2014-го року висловлювалась проти української державності. 

За її словами, Кришталь сама їй розповідала, що давно фотографує об`єкти і комусь надсилає знімки. 

Вона додала, мовляв, підсудна заздалегідь знала дату початку повномасштабного вторгнення. Кришталь нібито розповідала свідку, що часто їздила у Білорусь та до РФ, і що таких агентів як вона – багато. 

Інший свідок навпаки переконувала суд, що Кришталь завжди висловлювалась патріотично, була за свою країну і негативно ставилась до війни. 

Третій фігурант передавав дані

Згідно матеріалів справи, Олександр Віхляєв отриману від Кришталь інформацію передавав невстановленому представнику ФСБ РФ. 

Його завдання полягало ще й у тому, щоб автівкою перевезти Кришталь, а потім – самому поселитись на території Закарпатської області. 

Він також мав забезпечити нелегальний перехід кордону України на територію Західної Європи членам групи після виконання завдання. 

Слідство вважає, що 25-го лютого 2022-го року Віхляєв мав із Кришталь контрольну зустріч, передавши інструкції щодо маршруту відходу після виконання завдання. 

Пізніше Віхляєв знайшов та орендував будинок у селі Верхні Ремети Берегівського району. Із Закарпаття мав намір втекти за кордон за забезпечити втечу своїм спільникам. Однак у березні 2022-го року його затримали закарпатські правоохоронці.

Віхляєв у суді: Кришталь знаю, більше нічого не знаю

Олександр Віхляєв розповів в суді, що працює у сфері IT. Він також не визнав вину, підтвердив лише те, що знайомий із Кришталь.

За його словами, колишня репетиторка з математики заплатила йому за перевезення собак до орендованого будинку у селі у грудні 2021 року. Потім він бачив її лише раз, коли приїжджав з друзями 25-го лютого 2022-го року. Але невдовзі поїхав далі – шукати житло. 

Віхляєв казав в суді, що Кришталь його обмовила стосовно замовлення фотографій певних обʼєктів. 

Близькі Віхляєва свідчили на його користь

Батьки Віхляєва розповіли: після початку повномасштабного вторгнення їх син поїхав на захід з друзями шукати тимчасове житло. Вони ж мали переїхати до них, коли житло буде знайдено. 

Друзі Віхляєва, з якими він виїхав на пошуки житла після початку великої війни підтвердили: ненадовго заїжджали до Кришталь, випили чаю і поїхали далі. 

Пильність місцевих жителів: двох агентів затримали завдяки селянам

Одного разу до Кришталь навідався сільський голова, щоб перевірити паспорт, однак вона в будинок його не пустила. В результаті – посадовець доповів на неї. 

1-го березня сільський голова просив Кришталь прийти в сільську раду. А вже 3-го – приїхала СБУ, провела обшуки і затримала жінку. 

В суді також свідчив один з чоловіків, які зустріли і в подальшому відвели блогера Кузнецова до відділку.  

Свідок пригадав, що його насторожила прописка підсудного у Харкові, а також мова: переважно російська та суржик. Саме тому вони вирішили доставити його до поліції. 

Свідок з розвідки пояснив, як могла працювати група агентів

В суді свідчив випускник військової академії, спеціаліст з розвідки. Він наголосив: для нанесення удару по військовому об’єкту потрібно мати координати, які можна визначити картографічним способом, але ще потрібна агентурна розвідка. Якщо є аеродром, то є глісада і ведучи спостереження за нею  можна відслідковувати техніку.

Диверсійно-розвідувальна група, за його словами, в такому разі розміщується в населеному пункті біля глісади. 

Особа, яка живе біля глісади, може вести облік техніки, передавати дані про типи літаків, кількість вильотів, встановлювати місце розташування військових об’єктів, налагоджувати контакти з працівниками аеродрому. Для таких людей розробляється відповідна легенда.

Вирок

Суд врешті-решт визнав усіх трьох фігурантів винуватими у державній зраді, призначивши кожному по 13 років увʼязнення з конфіскацію майна. 

Суд у вироку серед іншого звернув увагу, що факти зустрічей трьох підсудних доведені інформацією від операторів мобільного зв`язку, перебуванням їх мобільних пристроїв в зоні дії однакових або ж суміжних базових станції в однаковий час. Як захист, так і обвинувачення можуть подати апеляційні скарги на це рішення суду.