Голосіївський райсуд Києва 25-го травня засудив до 10 років позбавлення волі заочно Сергія Яковенка, який допоміг беркутівцям втекти після масових розстрілів протестувальників на вулиці Інститутській у Києві. 

Таке рішення ухвалив суддя Микола Дідик. 

Під час подій Революції Гідності Яковенко працював на посаді заступника начальника управління оперативних розробок міжрегіонального характеру департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС. Мав звання підполковника міліції.

Уродженця Донеччини Сергія Яковенка звинувачують у: 

• перевищенні влади та службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене на виконання злочинного наказу;
• носінні вогнепальної зброї без дозволу;
• незаконному видаленні маркування вогнепальної зброї, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. 

Його оголошено у міжнародний розшук. Відомо, що він переховується на тимчасово окупованій території. Саме тому справа щодо нього слухалась за його відсутності (in absentia). 

Втечі беркутівців сприяв керівник однієї з ГО

20-го лютого 2014-го зведений загін працівників роти спеціального призначення полку міліції «Беркут» знаходився на вулиці Інститутській в Києві. Аби залякати активістів, вважає прокуратура, вони вчинили терористичний акт та умисні вбивства. Внаслідок цих дій було вбито 48 осіб, щонайменше 84 особи отримали вогнепальні поранення. 

Беркутівці застосували табельну вогнепальну зброю. А саме: 24 автомати Калашнікова калібру 7.62 модернізовані складні, одну снайперську гвинтівку Драгунова (СВД), один пістолет Форт-12, а також спецзасоби, зокрема три Форт-500, споряджені у тому числі патронами із зарядом свинцевої картечі.  

Слідство вважає: їх діями керували т.в.о. начальника ГУМВС України в Києві Валерій Мазан, його заступник з громадської безпеки Петро Федчук, командир полку Сергій Кусюк, безпосередньо на місці вчинення злочину – заступник останнього Олег Янішевський, та Дмитро Садовник. 

Прокуратура в суді наполягала: організатори, з-поміж вищезазначеного керівництва МВС та особи, причетні до злочинів проти активістів, залучили Яковенка, щоб той допоміг вивезти з Києва працівників «Беркуту». А також для сприяння у знищенні використаної проти мітингувальників зброї. 

Яковенко погодився. Він своєю чергою пішов по допомогу у вивезенні працівників «Беркуту» до свого тодішнього приятеля – керівника ВГО «Ніхто крім нас» Олександра Ковальова. Це сталося у першій половині дня 23-го лютого 2014-го, випливає з матеріалів справи. Вони домовились про зустріч у приміщенні ПАТ «КиївЗНДІЕП», де громадська організація орендувала приміщення. 

Журналіст Денис Казанський писав, що ця організація «завжди була оплотом лютої українофобії», її представники били учасників проукраїнських мітингів, нападали на журналістів і били їм апаратуру, брали участь в “російських маршах” пліч-о-пліч з представниками «Русского блока» і взагалі «мали славу свавільників і мракобісів».

У липні 2016-го народний депутат Володимир Ар’єв опублікував фото, на якому, як стверджує нардеп, імовірно Ковальов знаходиться біля Донецької облдержадміністрації під час захоплення її терористами угруповання так званої «ДНР».

За даними «Чесно», у 2019-му році Ковальова обрали депутатом Верховної Ради 9-го скликання за виборчим округом №51 (Донецька область) як безпартійного самовисуванця. З 6-го грудня 2019-го року – він став членом депутатської групи «Довіра», до того – позафракційний. 

Особа з ідентичним ПІБ є засновником охоронної фірми, яка базується у Донецьку. 

Ковальову спершу також інкримінували такі злочини, як переховування та знищення зброї силовиків-втікачів режиму Януковича та допомогу у втечі беркутівцям. Проте у 2019-му ключовий свідок відмовився від своїх свідчень і справу щодо Ковальова закрили, саме незадовго до початку передвиборчої кампанії.

Яковенко попросив Ковальова сприяти у вивезенні працівників «Беркуту». Він пояснив це превентивними заходами, зокрема недопущенням нібито розправи над беркутівцями з боку мітингувальників. 

Ковальов своєю чергою залучив до задуманого ще трьох чоловіків з своєї організації (Сердюка, Бована та Щекунова). 

У тексті вироку (Яковенку) йдеться: з 20:00 до 23:00 23-го лютого беркутівців вивезли автомобілями до виробничого приміщення одного з проєктних інститутів, де їм було надано окреме місце для переховування. Зранку наступного дня, працівники «чорної роти» Беркуту групами (по 2-3 особи) на таксі виїхали за межі Києва в напрямку Миколаєва, а частина з них – за межі України.

Свідки: допомагали, але не знали кому 

У суді троє чоловіків з організації “Ніхто крім нас”,, яких запросив посправниками Ковальов, виступили свідками. Вони підтвердили: організація «Ніхто крім нас» мала офіси у Київському зональному науково-дослідному інституті експериментального проєктування. Усі вони були працівниками інституту. 

Так, Володимир Сердюк розповів: 23-го лютого до «Київ ЗНДІЕП» прийшов Ковальов із чоловіком на імʼя Сергій (Яковенком). Той просив допомоги у «вивезенні пацанів». Втім свідок не знав, що йдеться про вивезення працівників «Беркуту», хоча він і був обізнаний щодо протестів у центрі столиці. 

Сердюк наголосив: 24-го лютого в лабораторний корпус «Київ ЗНДІЕП» невідомі особи принесли два баули, які Яковенко в подальшому мав забрати. Із цікавості свідок зазирнув всередину та побачив там порізану вогнепальну зброю, зокрема автомати АКМС зі складним прикладом 7,62 мм. Там також був ствол від рушниці СВД. 

В подальшому Яковенко разом із Сердюком поїхали позбавлятись вказаних баулів до Дніпра. Яковенко, за його словами, викидав зброю наодинці, впоравшись за 20 хвилин. Після цього викликав таксі і поїхав в невідомому напрямку. З того часу свідок його ніколи не бачив. 

Другий свідок – Ігор Щекунов – розповів: на території підприємства святкував з колегами «23-те лютого» і смажив шашлик. Аж раптом йому зателефонував Ковальов і сказав, що треба буде когось забрати і привезти на територію цеху кераміки. Він виконав прохання. Чоловік стверджував: не знав кого підвозить і у звʼязку з чим. 

Свідок помітив тоді, що у чоловіків, яких він забирав, були з собою великі спортивні сумки. Вочевидь в них беркутівці і транспортували зброю для подальшого знищення. 

Свідок Олександр Бован зазначив в суді: Ковальов просив його забрати «якихось хлопців» і привезти на територію «Київ ЗНДІЕП». Свідок погодився, а також запам’ятав, що впродовж поїздки один із цих «хлопців» викинув у річку щось велике. Коли свідок привіз групу чоловіків, то повернувся до святкування «23-го лютого» з колегами. Ніякої винагороди він не отримав. Наступного дня приїздив Яковенко, вдягнений зі слів свідка, у чорну шкіряну куртку з хутряним коміром. 

Листувався з керівництвом МВС

Слідство встановило: Ковальов мав три телефонні розмови з командиром чорної роти Дмитром Садовником  22-го лютого 2014-го. Із Садовником того дня говорив телефоном і Яковенко. 

В суді також дослідили листування смс-повідомленнями Ковальова з абонентом «Роман Андрєєв». У 2015-му Ковальов звернувся до нього словами: «Мне шепнули, что против меня что-то затеяла военная контрразведка с военной прокуратурой, якобы за то, что я мутил против Майдана, помогал скрыться «Беркуту». Можно ли узнать: действительно ли прокуратура что-то против меня роет??». Адресат відповів: «узнаю». 

[Ймовірно йдеться про колишнього заступника ексгенерального прокурора України Віктора Пшонки – Романа Андрєєва]

За даними слідства, Яковенко з 1-го листопада 2013-го по 8-ме грудня 2016-го мав телефонні зʼєднання з вищезгаданим Ковальовим, заступником начальника оперативно-розшукового управління ДДСБЕЗ МВС України Федьком, а також з Дмитром Садовником, представником Департаменту внутрішньої безпеки Пустовітом, колишнім командиром київського спецпідрозділу «Беркут» Володимиром Александровим та членом ГО «Ніхто крім нас» –  Сердюком. 

Знищення зброї

Сергій Яковенко, за даними слідства, знищив табельну вогнепальну зброю, а саме: 24 автомати АКМС, 1 снайперську гвинтівку Драгунова, 3 рушниці «Форт-500» та 1 рушницю «Форт-12», які перебували на озброєнні у ПМОП «Беркут» підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві та були використані проти мітингувальників. 

Сума збитків, спричинених державі внаслідок знищення зброї та спеціальних засобів, склала 677050 гривень. 

Зброю було знищено шляхом механічного розрізання на частини. Яковенко, переконувала прокуратура, розрізав кожну зброю «болгаркою» на 3-4 частини та видалив маркування – серійні номери автоматів та снайперської гвинтівки. В подальшому експравоохоронець вивіз знищену зброю в район острова Жуків в місті Києві, де частину втопив в притоці річки Дніпро – річці Віта, а іншу частину закопав на березі річки Віта.

Слідство виявило частини зброї на території острова лише через рік після подій Майдану, – у серпні 2015-го. 

З річки дістали розрізані на частини дула та металеві приклади, затвори, коробки з ударно-спусковим механізмом і частини цівкових коробок. За допомогою металошукачів на березі виявили ще два закопаних поліетиленових пакети, в яких також були частини зброї.

Експерти дійшли висновку: це частини зброї, яку «Беркут» використовував на Майдані. В каналі однієї з вилучених частин зброї виявили продукти пострілу – частки бездимного пороху. 

У квітні 2021-го року Святошинський райсуд Києва у справі щодо розстрілів на Інститутській прослухав аудіо допитів трьох свідків, які допомагали беркутівцям. 

На тому засіданні представниця потерпілих Євгенія Закревська зазначила: «На третій день (23-го лютого 2014-го року) після вчинення злочину було болгаркою розрізано автомати. Серед них, щонайменше, 23 автомати спецроти київського “Беркуту”. З цього моменту стало неможливо відстріляти та ідентифікувати кулі, які були знайдені на місці злочину. Цим займалися представники київського «Беркуту», та керівники роти, де служили обвинувачені. На цих фрагментах зброї також зрізали номери, потім їх вивозять і затоплюють. Після цього через 1,5 роки цю зброю знаходять. Свідчення 3 осіб, які 23-го лютого 2014-го року були залучені до вивезення зброї, і які могли ідентифікувати її, є логічними та переконливими. Весь ланцюг цих подій став видимий нам. Мій висновок, що ця зброя була використана для вчинення злочину. І потім була приведена у такий стан, щоб унеможливити її ідентифікацію». 

Хто і чому видав беркутівцям зброю

Після подій на Майдані і втечі працівників «Беркуту» було проведено службове розслідування. У його висновку від 26-го березня 2014-го йдеться: колишній полковник міліції Сергій Кусюк 20-го лютого дав усний наказ інспектору-черговому штабу ПМОП «Беркут» – Руслану Чабану – про озброєння «всіх працівників, які знаходяться на території полку». 

Водночас на територію заїхали працівники особового складу «Беркут», залучені до охорони громадського порядку в Києві та автівки з особовим складом з підрозділу Дніпропетровської області.

Надалі Чабан без письмового наказу командира, через вікно, з кімнати зберігання, розпочав видачу вогнепальної зброї та набоїв до неї взамін на картки-замісники.

Особовому складу полку видавали автоматичну, снайперську зброю з набоями до неї, спецзасоби Форт-500 без набоїв та інші спецзасоби. Відповідальним за видачу зброї та боєприпасів від командування полку у кімнаті видачі був Кусюк. 

Після цього одних працівників полку залучили на нібито охорону громадського порядку центрі Києва, а іншу частину – на охорону адміністративної території підрозділу.

У службовому розслідуванні також йдеться: 20-го лютого 2014-го Садовник наказав особовому складу роти позмінно охороняти адміністративну територію підрозділу. Крім того, Садовник наказав після закінчення зміни отриману зброю та боєприпаси залишати у розташуванні роти, а саме – у кімнаті командирів взводів, а після відпочинку, перед зміною щодо охорони адміністративної території підрозділу – знову її отримувати. 

Як зʼясувалося, 23-го лютого 2014-го Кусюк усно наказав інспектору-черговому штабу ПМОП «Беркут» Валерію Іллєнку забезпечити здачу зброї до кімнати зберігання. Крім того, від Кусюка надійшов усний наказ про перенесення зброї та боєприпасів з розташування роти спеціального призначення, яку особовий склад залишив у кімнаті командирів. Зазначений наказ працівники чергової частини виконали.

Того ж дня, 23-го лютого, особовий склад ПМОП «Беркут», підпорядкований ГУМВС у Дніпропетровській області, на службових автомобілях поїхав з розташування полку у місце дислокації, не здавши на зберігання вогнепальну зброю.

Того ж дня Кусюк усно наказав особовому складу підготуватися до евакуації з території підрозділу та знищити всю документацію. Через це було знищено зокрема і книгу видачі вогнепальної зброї та картки-замісники з кімнати її зберігання.

7-го березня всі працівники полку, окрім Кусюка та Євгена Пронози (заступника командира штурмового взводу No 2 роти спеціального призначення), прибули до розташування підрозділу та заявили, що перед відбуттям полку здали всю отриману ними зброю та боєприпаси. 

Вирок

Врешті-решт суд ухвалив заочний обвинувальний вирок, призначивши Сергію Яковенку покарання у вигляді 10 років тюрми з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки. Яковенка позбавили також спеціального звання «підполковник міліції». 

Суд задовольнив цивільний позов Головного управління МВС України в місті Києві про відшкодування матеріальної шкоди. І стягнув з  обвинуваченого Яковенка 677 050 гривень.