У грудні 2013-го активісти влаштували автопробіг до резиденції тодішнього президента Віктора Януковича у Межигірʼї неподалік Києва. Тоді ж правоохоронці влаштували «полювання» на водіїв з автомобільних колон.
Кінцевим наслідком «полювання» були масові позбавлення судами деяких учасників руху водійських посвідчень.
Такими суддями, за версією слідства, були зокрема колишня голова Обухівського суду Оксана Степанова, її тодішня заступниця та керівниця апарату суду – Наталія Шалапуда, а також суддя Олег Мора. Після перемоги Майдану на лаві підсудних вже опинились вони.
Степанова під час допиту заперечувала, що отримувала вказівки з адміністрації Януковича у 2014-му, Шалапуда переконувала, що нічого не памʼятає, а Мора стверджував, що нібито нічого не знав про акції протесту у Києві.
Розповідаємо, як Оболонський райсуд Києва після шести років розгляду виправдав суддів, не знайшовши ознак перешкоджання акціям протесту у їх діях.
Автопробіг до Межигірʼя
29-го грудня 2013-го року відбувся автопробіг до Межигір’я на знак протесту проти режиму колишнього президента Віктора Януковича.
Тоді представники Державної автомобільної інспекції (ДАІ) фіксували номери автівок учасників пробігу, а потім – склали рапорти про те, що окремі з активістів нібито не виконали вимогу про зупинку. До списку потрапили і автомобілі, які просто пересувались дорогою у той час – їхали по своїх справах.
Після цього міліція передавала протоколи про нібито адміністративне правопорушення проти мітингувальників до судів.
Судді Обухівського суду, вважає слідство, спершу втрутились в систему авторозподілу справ, аби протоколи на мітингувальників потрапили до «правильних» суддів, а потім – позбавили двох потерпілих у даній справі водійських посвідчень.
Час нібито невиконання вимоги про зупинку не співпав з реальними обставинами
Один з потерпілих у цій справі – Ярослав Васильченко. Протокол щодо нього розглядала на початку 2014-го тодішня голова Обухівського суду Оксана Степанова.
У протоколі про нібито адміністративне правопорушення було вказано: Васильченко 29-го грудня 2013-го о 12:30 на дорозі Київ – Овруч нібито не зупинився на вимогу дорожньо-патрульної служби (ДПС).Це втім підтверджувалось лише рапортом працівника служби.
Сам Васильченко ще тоді, в суді, пояснив: о 14:00 дійсно брав участь у акції. Він зазначав, що його зупинили лише раз того дня – на виїзді з Києва. Причиною були брудні номерні знаки.Більше його не зупиняли та протоколи на нього не складали.
Чоловік просив допитати свідків, які б це підтвердили, але Степанова відмовила.
Зрештою суддя визнала його винуватим та позбавила права керувати автомобілем на 6 місяців. Лише 18-го березня 2014-го апеляція Києва скасувала цю постанову і закрила справу Васильченка.
Васильченко під час допиту вже у статусі потерпілого наголошував, що витратив багато часу та коштів на судові засідання, це було морально та фізично важко. Він боявся також, що його будуть переслідувати за участь в акціях протесту.
Водійське посвідчення забрали у випадкового чоловіка
Другий потерпілий у справі обухівських суддів – Володимир Кумейко. Адміністративну справу на нього розглядав суддя Мора.
У протоколі було вказано: 29-го грудня о 12:40 на дорозі Київ – Овруч не виконав вимогу ДАІ про зупинку. Доказом також був рапорт працівника служби.
Під час засідання у 2014-му році Кумейко сказав, що близько 14:30 дійсно їхав по трасі Київ – Овруч, але у власних справах, учасником акцій він не був. А у той час,коли він нібито не виконав вимогу про зупинку, він знаходився у супермаркеті «Метро», а потім – на автомобільній заправці.
Кумейко просив суддю Мору витребувати відеозаписи з камер спостереження. Але суддя відмовив.
Мора визнав Кумейка винуватим та позбавив права керувати автомобілем на 6 місяців. Лише 24-го лютого 2014-го апеляція скасувала цю постанову, а справу проти Кумейка закрила.
Потерпілий вважав, що йому завдано моральну та матеріальну шкоду, але позов про компенсацію не заявляв.
Втручання в авторозподіл
Шалапуда, за версією слідства, сприяла втраті оригіналів справ Васильченка та Кумейка.
Крім того, вона, як вважає слідство, втрутитись в роботу автоматизованої системи документообігу. Вона мала зробити це для того, аби авторозподіл обрав суддю Мору для розгляду справи.
У справі свідчив колишній заступник судді Степанової. За його словами, проблеми авторозподілу та дотримання інструкції з діловодства виникали неодноразово у 2013-2014 роках.
Судді навіть скликали збори та зверталися до різних установ, зазначаючи про втручання в авторозподіл. Втім отримували відповіді про те, що їх інформація буцімто нічим не підтверджена.
В суді свідчив і теперішній голова Обухівського суду. Він також підтвердив інформацію про втручання в авторозподіл, які відбувались у суді. Він додав: працівники Обухівського суду писали заяви до правоохоронних органів щодо цього. Однак провадження відкрили, а потім одразу закрили – «за відсутністю складу злочину».
Мора: не чув про акції протесту
Мора не визнав вину. Він сказав, що “його судовому рішенню не мали права давати оцінку, оскільки «оцінку може надавати лише суд вищої інстанції, а не працівники правоохоронних органів”. Втім, предметом справи не була оцінка його суддівського рішення.
«В січні 2014-го року я отримав з канцелярії суду матеріали відносно Кумейка, у результаті розгляду – притягнув його до адміністративної відповідальності. В подальшому ця постанова була скасована у зв’язку з відсутністю у його діях складу правопорушення», – сказав він.
Він заявив, що повідомлення йому про підозру було вручено з порушенням.
«Звертаю увагу на порушення в частині вручення мені підозри. Повідомлення мені про підозру було лише підписано [тодішнім] заступником Генпрокурора – Анжелою Стрижевською, але вручення здійснював слідчий Кожедуб. Такими діями фактично була надана оцінка моїм діям як судді», – додав Мора.
Він поскаржився, що зазнав матеріальної шкоди та моральних страждань внаслідок висунутого проти нього обвинувачення.
Мора стверджував, що нічого не знав і не чув про масові акції протесту в Києві.
Степанова: з адміністрації Януковича не дзвонили
Степанова також вину не визнала.
«Справа була розглянута мною без порушень. Васильченко у своїй апеляційній скарзі не зазначав, що я якимось чином не вірно виклала обставини», – заявила вона.
Відповідаючи на питання прокурора, вона зазначила, що з адміністрації тодішнього президента їм ніхто не телефонував (у січні 2014-го року).
Зазначимо, раніше в суді дослідили телефонні з’єднання обвинувачених. Слідство встановило: Степанова отримувала дзвінки з адміністрації Януковича з певними вказівками. Вочевидь вказівки стосувались судових справ щодо майданівців.
Вона пояснила, що відмовила у допиті свідків по справі Васильченка через те, що «обставини, про які свідки могли дати показання, не стосувалися предмету доказування».
Васильченко мовляв не вказав, чи свідки перебували з ним у момент інкримінованого правопорушення. Суддя також заявила, що під час вручення йому копії протоколу він не скористався правом зазначити свідків у протоколі.
Шалапуда: все забула
Шалапуда заперечила вказівки з боку Степанової на втручання в авторозподіл. Свої пояснення на допиті вона зачитувала з папірця.
«Чи здійснювала я авторозподіл справи щодо Кумейка? Я не пам’ятаю. Про цю справу мені стало відомо, коли органи прокуратури мене викликали як свідка на допит. Я жодним чином не можу пояснити обставини щодо авторозподілу даної справи щодо Кумейка на суддю. З початку 2014-го року пройшло вже багато років, я точно не можу пригадати вже ані логін, ані пароль для доступу до бази, яка використовувалась для авторозподілу справи, – повідомила вона.
За її словами, майже всі працівники суду мали доступ до її робочого місця.
«Я не є спеціалістом з комп‘ютерної техніки. Моє робоче місце було розташовано в приймальні, впродовж дня постійно хтось приходив, хто мав вільний доступ до мене та мого робочого місця. Я часто відлучалася від свого робочого місця», – додала вона.
По завершенню Шалапуда нервово видихнула. Практично на всі запитання прокурора, вона відповідала: «не пам’ятаю». Така відповідь стосувалась зокрема і обставин знайомства з двома іншими обвинуваченими.
Троє суддів покарання не отримали
Суддя Сергій Родіонов 7-го січня 2025-го року виправдав трьох фігурантів справи. Він вважає не доведеним, що в діях Степанової та Мори є склад кримінальних правопорушень.
Шалапуду суд виправдав, оскільки вирішив, що прокуратура не довела вчинення нею правопорушення.
Прокуратура змінювала обвинувачення у цій справі. На початку фігурантам інкримінували ухвалення неправосудних рішень. А потім – перешкоджання мирним зібранням та замах на організацію такого перешкоджання за попередньою змовою групою осіб.
Потерпілі ж підтримували обвинувачення у перешкоджанні мирним акціям, як закінченому злочині.
Суддя: критерій «незаконності» дій обвинувачених не підтвердився
У своєму рішенні суддя Сергій Родіонов написав, що прокуратура не вказала, які конкретні вимоги закону порушили підсудні. Суддя вважав, що не вказано і процесуальні порушення, проте «надано оцінку правильності прийнятих рішень».
Постанови, ухвалені Степановою та Морою, на думку судді Родіонова, відповідали загальним вимогам. Тобто у них вказано мотиви рішення та підстави.
«Суд вважає, що критерій «незаконності» дій обвинувачених не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду», – йдеться у вироку.
Суддя не побачив і ознак перешкоджання мирним акціям у діях трьох фігурантів. Оскільки, як написано у вироку, один з потерпілих учасником акцій протесту не був.
«За таких обставин, суд вважає, що і у даному випадку сторона обвинувачення не мала права давати оцінку діям суддів, які пов`язані виключно з процесом відправлення правосуддя кваліфікуючи ці дії за ст.340 КК України (перешкоджання мирним акціям), оскільки, критерії, за якими слід визначати такі дії суддів незаконними в цій статті також не встановлені», – йдеться у вироку.
Сергій Родіонов дійшов висновку, що прокуратура змогла довести втручання в автоматизовану систему документообігу суду. Однак таке втручання, як наполягала сторона захисту, могло бути результатом дій інших осіб, а не когось з обвинувачених.
«Експертиза в сфері технічного захисту інформації комп`ютерної програми «Д-3» як самостійного програмного продукту не проводилась, що свідчить про те, що ця програма не була захищеною, доступ до програми та автоматичного розподілу справ мали і інші особи [..]», – йдеться у рішенні.
Двоє з трьох працюють у судовій системі
Олег Мора залишився на посаді судді в Обухівському суді. Однак не здійснює правосуддя.
Обвинувачена Наталія Шалапуда працює у Київському апеляційному суді. Згідно з декларацією, вона обіймає посаду начальника відділу забезпечення судового процесу і управління забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ.
Посаду втратила лише Оксана Степанова. У січні 2018-го року Вища рада правосуддя ухвалила рішення про її звільнення.
Адвокатка потерпілих Ольга Веретільник подала апеляційну скаргу на виправдувальний вирок.